Я саме дибільне створіння... ну немає в мене сліпої любові до малої, ну не відчуваю і не можу я так казати як всі мами, типу мій сенс життя, мій всесвіт, моє повіртя і т.п.. Матюкаюся останнім часом на неї, обзиваю, що перше в голову прийде.... чоловік каже попий заспокійливе.... а я просто терпіти не можу цей статус мама, мама, мам, мам, мама, мама.... ці блядскі зуби....ці пізні вкладання спати.... ніхрена не жре, а зефір сука стаще жре😡, чого блять нормальну їду не їсти, ще трошки і зроблю як деякі мами, заклею пластирем цицьки і взагалі залишиться на воді....впаде чи щось вимоче, плаче, а я блять ще б добавила, щоб не лізла куди не треба....ну, от, що робити? Задрало мене це.... скоріше б виросла і поїхала на всі 4-и сторони.
І не кажіть, що втомилась.... з перших днів це все ненавиджу.... сука, все тіло боліло, всі дирки боліли, в туплет нормально не піти, геморой падло зявився , цицьки болять, соски порваті, жрать хочу, спати хочу, сама хочу побути, тиші хочу, просто гарячого чаю... я все життя казала, що не хочу дітей, і нахрена я пішла на поводу родичів і на це погодилася?....
не відчуваю і не бачу я радості в словах діти квіти і бла бла....