НАРОДЖЕННЯ ЄВИ
⠀
Йдемо далі🤗 Біль трохи відпустив, я лежу їм печиво і навіть не підозрюю, що попереду мене чекає біль набагато сильніший-душевний!
⠀
Вже близько 11 вечора, кожні 2 години ставили КТГ щоб відстежувати серцебиття малюка. Поки КТГ пише, я спокійно лежу (ви не уявляєте яка це радість була відчути трохи полегшення і хоча б спокійно полежати) листуюся з чоловіком і все так же потихеньку жую свої печеньки.

І тут я відчула різкий біль в животі, зазвичай такий біль відчувала на останніх тижнях коли малятко починало «жигу Дрига» влаштовувати. Поглянувши на живіт, було відчуття, що він ось-ось порве мені шкіру або вилізе з пупка🤦🏼‍♂️♀️ Мене це дуже налякало і я сказала про це лікареві. І тут починається те, що просто винесло мене з реальності.

Несподівано показники серцебиття починають рости, при нормі 130-140 ударів в хвилину, пульс піднявся до 179. До мене підходить мед. сестра і питає «як довго такі показники?» я відповіла, що помітила тільки лише і що малятко в животі якось дивно поводиться. Прийшов лікар, подивився КТГ і сказав виміряти мені температуру і взяти кров терміново на аналіз. Ви навіть не уявляєте які думки відвідали мою голову за цей час🤦🏼‍♂️♀️

Я починаю себе заспокоювати, намагаюся не нервувати щоб ще більше не погіршити ситуацію. Температура піднялася до 38, а серцебиття Єви все збільшувалася ... 179-184-210 !!! 210 ударів в хвилину я бачу на моніторі, живіт горить вогнем, заходить в палату лікар і каже фразу яка рівно на 30 хвилин просто застигла у мене в вухах!

«Дитині дуже погано у нас немає часу на роздуми, мені необхідно щоб ти підписала документи на екстрений кесарів розтин»
⠀
І тиша.... я опинилася між небом і землею ... ніби час зупинився і все застигло. Знаєте, бувають такі моменти показують у фільмах коли з героєм трапляється якесь потрясіння. Далі все як в тумані, мене кладуть на кушетку, бігом везуть в операційну а я бачу як лампи в коридорі миготять у мене перед очима. Паралельно анестезіолог задає якісь питання.

Завозять в операційну, звалюють мене на стіл над яким світить ця величезна лампа і тут моя свідомість повертається. Без перебільшень від стресу я чула як стукають мої зуби. Анестезіолог, взявши мене за руку попросив мене розслабиться і не трястися так як чекає мене введення анестезії в хребет і я повинна лежати смирно. А яяяя як пташка трясогузка🤦🏼‍♂️♀️ Але я досить швидко взяла себе в руки так як всі думки були тільки про дочку.

Мене повертають на бік і вколюють епідуральну анестезію, це неприємно, але не боляче. Відчуття, ніби від шкарпеток до грудей тебе плавно накривають теплою ковдрою. Повісили переді мною шторку, посунули стіл з інструментами і тут я відчуваю як лікар поклав мені руку на стегно! Ви б бачили мої очі👀і тут я кааак закручу «стійте, стійте не розпочинайте, анестезія не спрацювала!» Мені лікарі кажуть «все добре, так і має бути»! (Якщо хто дивився фільм Наркоз зрозуміють про що мова). Але і правда болю я не відчувала, але відчувала кожна ворушіння і дотик. Детально описувати не буду, це не з приємного! Та й взагалі, кесарів розтин це так собі річ, важко все це відчути і відновиться, але зараз не про це. Почали мені робити операцію, а у мене була тільки одна думка «хоч би мені почути її крик🙏🏻»І ось 3 травня, о 23:55 я народилася заново почувши крик свого малятка, Єва народилася вагою 3912 і 52см! Це був шлях довжиною у вічність, але яка нагорода чекала мене в кінці цього шляху!