НАРОДЖЕННЯ ЄВИ
ЧАСТИНА 2.

Прокинувшись вранці 2го травня, я все так само не відчувала ніяких змін. Все той же пузатий ждун🙈 Змирившись я спокійно пішла гуляти з собакою, встигла потріщати хв 40 зі знайомою і повернувшись назад домашні сказали, що хочуть поїхати на дачу і запитали як я себе почуваю? Я як завжди на позитиві і як завжди наївна, сказала щоб вони їхали я супер, все окей😅 О 12 годині дня чоловік повіз ма і ба на дачу. Ііііі ...

Тут і почалося мій особисте пекло, якщо це можна так назвати. Провівши всіх я сіла дивитися серіал, як відчула якийсь біль в лівому боку🤔 І сама про себе думаю «Не ну все ж ок, термін вже великий, то тут кольне то там кольне» 🤦‍♂️ 🏼♀️ Але тут кольнуло так кольнуло і я розумію, що біль не проходить, а навпаки все більше і більше і це явно не схоже на те, що описували дівчатка😰

СТРАХ мною оволодів такий страх, що клубок у горлі стояв і не рухався! Я була вдома одна, мене скрутило так, що я не могла навіть поворухнеться (пишу і прям ніяково стає). Чоловік на той час уже був на дачі (1,5 години від будинку). Я розуміла, що він приїхати так швидко не зможе, і я почала писати своїй подрузі, щоб вона прийшла до мене (вона живе в хвилинах 5-7 від мене). Настя прибігла блискавкою😅 і я відразу відчула як клубок у горлі нарешті провалився! Я сходила в душ, речі вже були давно зібрані (як ми пам'ятаємо я повинна була народити 💯 відсотків на 38 тижні😂), Настя посадила мене в таксі і я поїхала в Бузова .... тут і починається найвеселіше🤪

Поділіться будь ласка досвідом, в момент Х відчували Ви страх? Або може інші емоції зашкалювали? І чого саме вам не вистачало в момент коли все почалося? 🙏🏻