Настане день, коли ви в останній раз погодуєте свого малюка грудьми... Одного разу ви будете нести його на руках. А потім настане день, коли ви вже не зможете підняти його і нести так само... Ввечері ви будете купати його у ванні. А потім він раптом захоче митися сам... Він поцілує вас на прощання перед школою, а через пару днів попросить більше цього не робити... Він прошмигне до вас в кімнату посеред ночі, щоб ви його обійняли. І несподівано це стане останнім разом, коли він розбудив вас заради цього... Факт в тому, що ви ніколи не знаєте, коли трапиться цей останній раз. Тому поки ви переживаєте всі ці моменти, цінуйте їх і пам’ятайте, що колись їх не буде і вже ніщо їх не поверне! Насолоджуйтесь своїм материнством. Час швидкоплинний !!! 😔
Дівчата, у кого дітки 2017 року , ви їх віддаєте цього року в школу , чи у наступному? І як взагалі зрозуміти, що дитина готова ?
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Я не нормальна мати. Син пробув вдома тиждень і я його сьогодні з великою радістю відправила у садок. Він ревів, пручався, не хотів йти. Я його зтягувала з ліжка за ногу, бо він взагалі не хотів йти. Накричала на нього. І по відчуттям я розумію, що він так мене задовбав за цей тиждень, шо я просто не маю ніяких сил! Є ж діти, які сидять вдома і не ходять в садок! Це чи діти інші, чи мами нормальні. Як ви гадаєте? Як перестати агресивно ставитися до своєї дитини? Іноді я стала перегинати палку… навіть був випадок недавно: син був з чоловіком у ванній і у малого шось впало. І він почав плакати, просити чоловіка не казати тільки мамі… Я психопат. Будь ласка, без їдких коментарів від яжмамок. І так тошно. Порадьте, шо почитати, Шо подивитись, шоб виправити ситуацію
Доброго дня дівчатка,в мене 30 тижнів вагітності,сестра привезла трохи дитячих речей я їх постірала і погладила,заховала в шкаф,батьки побачили почали приказувати,що це погана прикмета,що раніше часу речі дитячі не купуються і в дім не приносяться,а я в дикреті всі думки про немовля,хочеться щось і купити вже,а ви як до цього відноситесь хто купував речі раніше народження？ #першийзапис
Карасенко Виктория·
Мама двоих (младенец)
Очень хорошо написали,я задумалась что дочь ей 2,7 лет,очень быстро выросла с рождением второго ребенка,я многие моменты начала пропускать,внимания меньше,бывает парой грустно что не могу ее обнять когда она меня обнимает за ноги,правда нужно ценить то что есть сейчас и не знаешь когда она меня последний раз захочет обнять.
Альона·
Мама дочки (1 год)
читала якраз хвилин 20 тому цей текст, наплакалась уже, бо дійсно так і є(
Наталия·
Мама двоих (1 год, 9 лет), ждёт третьего
Мой старший сын уже не спрашивает меня каждый день "ты меня любишь". Когда я прихожу он не бежит встречать, как раньше,он может с комнаты крикнуть "мам как дела" (( я не хочу что бы он так быстро при быстро взрослел
Инна·
Мама троих детей
Это реально так и есть
Я это уже прожила сполна
И младшим просто не надышусь
И мне тоже сложно и тяжело
Но это не сравнимо с тем что время просто молниеностно
Я ценю каждую секундочку
И время как воба сквозь пальцы
И особенно страшно когда осознаёшь что ты даже физически больше НИКОГДА не будешь мамой такого малыша...
Ведь больше не родить (
А старшие и малыш так быстро взрослеют (
Alenka❄️💞🥰·
Вот вот, неделю назад тут писала, сын только на руках идет в сад, а вот эту неделю на руки не хочет😒 По этому я и сплю с ним еще, так как скоро он мне скажет "мам, я большой" как сказала мне дочь...
Сахарук Олександра·
Мама дочки (2 года)
Завершили гв тиждень тому ( сиджу тепер плачу 😭😭😭