Це звісно не легке питання особливо зараз коли карантин.Хочу сказать,що Багато залежить від того яка дитина.Мій син ридав усі ясла і молодшу групу-кожного ранку.Самий важкий момент розставання,потім грався,казав що завтра прийде ще в садочок але кожного наступного ранку як «день сурка»🤦‍♀️племінниця пішла в перший день з радістью і одразу спати там залишилась -ні сльозиночки тобі,інша племінниця теж без сліз-тиждень по кілька годин а тоді на сон.Син почав ходити в садок у вересні,а га сон залишився у травні.
Тому дивіться по ситуації.Але те що Ви скажете що заберете через дві години-дитина не розуміє скільки це по часу і для неї це всеодно буде вічність...навіть якби це було 10 хв.Домовляйтесь,пояснюйте,що там є нові іграшки,інші дітки,що «ти підеш пограєшся а я тебе тут почекаю,бо мам і тат туди не пускають,бо це територія для діток».
Ще в мене був дієвий спосіб:казала що йду в магазин і запитувала що йому купити (пропонувала кілька варіантів на вибір).Заводила в садочок а сама обов`язково купувала те що просив і коли приходила забирати то приносила «замовлення».І від садочка не відходьте щоб «бути на підхваті» і не бігти якщо що.
Я перший день з чоловіком стояла під садочком і ридала всю годину-так мені його жалко було,але з часом все наладилось.
Головне себе налаштуйте що все буде ок-і у всіх явищах виділяйте позитивні моменти.Розумію що це важко але рано чи пізно дитина всеодно піде в садочок...

Дочка пошла в сад в 1.9 .
Сад - частный , воспитатель, охранник , Администрация , няни очень хорошие .
Оставляли первую неделю на 1-2 часа . Вторую неделю на 3 часа . Третья неделя на 3,5 часа и к концу недели уже с 10 утра до 17 . Первую неделю ребёнок очень плакала , истерика ужасная , я отдавала и уходила сама со слезами ((((
Но знала , что опускать руки нельзя .
Наша адаптация - 3 недели . Но могу сказать точно - все благодаря воспитателю и только ей . Она даже после своего рабочего дня предложила погулять с ней (воспитатель- дочь -мама ) , чтоб ребёнок увидел что я ей доверяю и все хорошо.
Я всегда когда отвожу дочку в сад говорю в котором часу её заберу .

Моя старшая не плакала ни разу) помню первый день в садике - все плачут, родителей за ноги хватают, мы стоим с ней в шоке. Она с опаской в группу пошла. Я думала, что меня наверное на второй день ад ждёт. Но нет))) поцеловала и пошла играть. Все дети разные...

Старшая в 2,3 пошла в сад. Не плакала вообще. Правда ее муж 2 года в сад возил, а не я.

В нормальном саду дети не плачут! Ну разве что это в характере ребенка. Для адекватных воспитателей и детских психологов - это табу, забирать плачущего малыша и уводить от родителей. Это травма и вообще пздц. Дочка пошла в сад в 1,11, как раз за два месяца до родов младшей. Садик был ччастный - неполного дня, до 13:00. В первый раз осталась там более чем на 2 часа, хотя планировалось 30-60 минут, и она осталась бы дольше, но видно было что с непривычки устала. Воспитатель станет малышу близким человеком, если у него(воспитателя) будет на это время и ресурс

Моя племянница плакала пол года в саду.тоже пошла в 2

Ми збираємося, дуже важко уявити, як це буде, тримаємо кулачки за Вас!
Я лиш надіюсь, що малеча краще адаптується...

Конечно не все. Многое зависит от вашего настроя

Ми пішли в рік і десять. Перші 2 дні геть забувала що я пішла, а потім 2 тижні були істерики, псіхи і тд. А після цього бігла сама, сама вставала, з усіма віталася... Короче геть додому не могли в 19.00 забрати😊так що все буде 👌

Все плачут ( ну разве что вы в 4-5 лет отведёте на 2-4 часа 😊), маленькие дети не хотят маму отпускать и оставаться не понятно с кем 😔 сын 2 года плакал по утрам , но потом увидел что все на работе и нет у нас его выхода и стал ходить в сад , но вечно умудрялся упросить подружек забрать его перед сном и их детьми 😊 то вечерами забирала не в саду , а по домам своих подруг 😆

И я очень переживаю к концу сентября проведем малыша в сад в ясельную группу.

Це звісно не легке питання особливо зараз коли карантин.Хочу сказать,що Багато залежить від того яка дитина.Мій син ридав усі ясла і молодшу групу-кожного ранку.Самий важкий момент розставання,потім грався,казав що завтра прийде ще в садочок але кожного наступного ранку як «день сурка»🤦‍♀️племінниця пішла в перший день з радістью і одразу спати там залишилась -ні сльозиночки тобі,інша племінниця теж без сліз-тиждень по кілька годин а тоді на сон.Син почав ходити в садок у вересні,а га сон залишився у травні.
Тому дивіться по ситуації.Але те що Ви скажете що заберете через дві години-дитина не розуміє скільки це по часу і для неї це всеодно буде вічність...навіть якби це було 10 хв.Домовляйтесь,пояснюйте,що там є нові іграшки,інші дітки,що «ти підеш пограєшся а я тебе тут почекаю,бо мам і тат туди не пускають,бо це територія для діток».
Ще в мене був дієвий спосіб:казала що йду в магазин і запитувала що йому купити (пропонувала кілька варіантів на вибір).Заводила в садочок а сама обов`язково купувала те що просив і коли приходила забирати то приносила «замовлення».І від садочка не відходьте щоб «бути на підхваті» і не бігти якщо що.
Я перший день з чоловіком стояла під садочком і ридала всю годину-так мені його жалко було,але з часом все наладилось.
Головне себе налаштуйте що все буде ок-і у всіх явищах виділяйте позитивні моменти.Розумію що це важко але рано чи пізно дитина всеодно піде в садочок...

Пошли в 1,2 не плакала

Моя первые 2 дня ходила с удовольствием, на 3й день еле вышли из дома. Плакала и хваталась ха меня около месяца, но как только дверь за ней закрывалась - замолкала. К концу первой недели уже оставила на весь день. У нее бывает и сейчас, что не хочет идти в сад, но я не иду у неё на поводу

В первые 2 дня в основном не плачут, есть интерес и вы забираете раньше, чем он проходит. Плакать начинают после 3 дня, когда уже интерес ниже, а мама все не приходит и ребенок осознает , что это на постоянку. Со второй недели вообще капец. Но потом привыкают