Привіт, пташко. Вибач, що запізнилася. Бачу, ви тут зранку святкуєте, вже сказали всі тости, хтось розумні, хтось дотепні, хтось як завжди чьортішо.
Вже згадали батьків, усіх родичів аж до Ярослава Мудрого, вже подивилися фотоальбоми – і як ти була зовсім маленька, і як іспити на Майдані здавала, вже співали пісень, читали вірші, а набажали стільки, що цілої вічності не вистачить, щоб все збулося.
Головне, що гості вже встигли посваритися – ну який же день народження без сварки між тими, хто тебе любить з бажанням з’ясувати хто любить по-спражньому, а хто – так, прикидається.
Короче, треба якось резюмувати свято, тому дозволь сказати тобі декілька слів.
Тобі сьогодні 29. Кажуть, для дівчини – це багато і треба поспішати, бо в інших в твоєму віці вже все є. Будь ласка, не слухай цю маячню. У кожного свій шлях, свої досягнення, свої перемоги, свої невдачі. У кожного свої обставини. Це тільки твоя історія. І вона тільки почала починатися.
Так вийшло, що люди, які тебе люблять дуже різні. Іноді настільки різні, що здається, що вони з різних планет. Так от, мала, ти тому така крута, що вмієш прийняти кожного. Для кожного стати своєю. І кожен вважає, що саме “його” – ти найкраща. Як будуть сили, може, придумаєш, як їх усіх трохи наблизити один до одного. Але будь ласка, без нових Майданів, бо я знаю твої радикальні методи зближення та єднання.
Знай собі ціну. Навіть до найуспішніших і найсильніших на планеті не підлещуйся, не підлизуйся. Не проси. Поводься гідно, тільки так побачиш у їхніх очах повагу.
На сусідок, благаю, не зважай. Як скажуть, що прийшли по сіль – двері не відчиняй, бо не дорахуєшся потім срібних ложок. Як будуть пліткувати про тебе у дворі – просто знай, що це від заздрощів. Бо ти і гарна до нестями, від Карпат і до самого Чорного моря, і розумна, і талановита – ну скажи чесно, за що їм тебе любити?
Друзів, які за тебе поклали життя, шануй. Бо ти їм завдячуєш кожним днем народженням. Сила їхніх сердець, пам’ять про них і зараз тебе захищає. Коли хтось скаже тобі, що треба перегорнути сторінку і рухатися далі – то погоджуйся, рухайся, але не забувай. Ніколи.
Про Крим та Донбас теж не забувай. Але тут думай розсудливо, дій з холодною головою. Все, що належить тобі по праву, буде твоїм.
Тим, хто в тебе не вірить, кажи, що ти в них теж сумніваєшся. На дурнів нема чого витрачати час.
Кажуть, треба вчитися на чужих помилках. Я тебе прошу – не на чужих, але на своїх навчись вже, добре? Довірливість твоя викликає змішані почуття захоплення і здивування. Як і терплячість.
Бережи традиції, але водночас будь відкритою до усього нового.
Особливо бережи свою мову – бо коли ти говориш, чи словами Костенко, чи Українки, чи Жадана – сльози на очах. Це відчуття гордості і любові ні з чим не переплутати. Як буде сумно – співай. Як буде весело – співай. Нічого красивішого за твою пісню я не чула в цілому світі.
Будь вільною. Адже твоє прагнення до волі – це мабуть найбільша сила, яку я зустрічала у житті.
Нехай твоє серце буде розумним, а розум – добрим.
Слава тобі, Україно і всім героям твоїм.
Автор Ярослава Гресь
Фото Влад Василькевич
Які красиві слова💙💛