Дівчата, потрібна Ваша думка, чи порада! Хто був у схожій ситуації? В кого діти недавно вперше їздили у табір, напишіть…

Скажу вам чесно, як людина яка їздила в табір з 4х років 😅 Воно завжди так, який би табір не був, був завжди момент коли я телефонувала батькам і плакала, що все жахливо і щоб мене забрали. Наступний етап, коли я плакала, коли мене забирали вже додому, бо мені так подобалось, що не хотілось їхати. Це перші дні, всім діткам сумно, вони ще не знайшли друзів і це перший досвід, перші кроки у доросле життя, які вони роблять самі, без батьків. Звичайно вам важко і вам хочеться допомогти сину, але зрозумійте, він має навчитися вирішувати такі проблеми сам, це дуже виховує, да і в майбутньому такі табори рятують батьків! Я колись теж потрапила у спортивний табір, подруга запросила, то нас там так ганяли, мали вранці пробігти 3 км за 15 хв, хто не встигає, стоїть в планці над колючками, поки всі роблять зарядку, да там була взагалі жесть, в наступному році я в цей табір вже не хотіла 😅 Але повірте, він дав мені стільки досвіду і можливості викручуватись самій, що мені потім було взагалі побоку в який табір я їду. Зважаючи, моя подруга була як товариш по кімнаті вашого сина, вона весь час дзвонила мамі і жалілась, а та дзвонила в табір і розбиралась. Так от, важаті не дуже любили подругу 🤣 І подруга постійно була мямля яка надіялась, що мама вирішить любе питання, тому коли була проблема, вона не вирішувала її, а дзвонила мамі ) І так майже залишилось і ще в школі, що мама вирішить вопросікі ) Тому, вчіть дитину жити в цьому світі і викручуватись без вас, але ви маєте підтримувати його.

Мені здається,зараз надто багато опікаючих мам. Моя так робила,і я їй зараз за це не вдячна. Це етап дорослішання, а тоді особливо хлопці насміхаються- о,слабак, мамин синок.. але слова підтримки потрібно,щоб були.

Суто роздуми.

А як Захарчикові сподобалося в таборі?

@nikashock, @moreismylove, я розумію про що Ви, ми стараємося виховувати сина не в гіперопіці, і даємо можливість здобувати свій власний досвід, але в даній ситуаціії не хочу, щоб поїздка у табір обернулася стресом і неприємними спогадами, що вподольшому призведе до того, що взагалі їздити не захоче

Я була тою дитиною яка плакала у таборі. Досі з теплотою згадую, що тато на наступний день мене забрав. Так там не було погано, я б добула зміну, але довіри між мною і татом такої не було б.

Я б їхала уже, просто побула б, сказала що люблю і пишаюсь.

Имхо ,ваш чоловiк правий!))) Прислухайтесь до нього)

Они все ревут, особенно когда по телефону родителей слышат . Свекровь так малую свою в 8 первый раз отправила, учитель сказала вся связь через неё

Когда мне было 10,я первый раз поехала в лагерь. Звонила маме каждый день, и рыдала, особенно утром. Я тосковала и слушала каждый звук, доносящийся с вокзала. Представляла, что скоро приедет за мной на поезде мама и рыдала. Тоже были всякие отжимания и тд. От этого и хуже. Хотелось скорее чтоб приехали за мной. Старшие дети тоже задевали.

Но зато в следующие разы я была довольна и все было хорошо)

(в следующие разы я была в других лагерях)

Я на 3 недели ездила

Впервые в лагерь я поехала в 6 лет, лагерь был в нашем городе...я рыдала как сумасшедшая...мама приходила ко мне 3 раза в день😅НО не забирала... посоветовал не забирать школьный психолог...второй раз я поехала тоже не далеко от города в лет 9-10 рыдала уже 1-2 раза в день😂 а после 10 я ездила от школы каждый год, и ооочень любила эти поездки)

Я впервые была в 6 лет, еще и зимой😅первые пару дней тоже было некомфортно и хотелось домой, а потом все ок, уезжать не хотела)

Дальше лет в 9 поехала в Штатах в лагерь - тоже иногда еще было тоскливо. В 11 лет впервые поехала с огромным удовольствием и без слез уже совсем)и каждый год по две смены стабильно сидела в лагере, в 16 вообще вожатой поехала😂съездите, поговорите, возможно это просто разовая эмоция, плюс я так понимаю сын эмоциональный мальчик, эмпат. Все будет хорошо🤲🏻

Я бы не просила расселить детей .

Ну а съездить нужно конечно раз ребёнок просит . Может там ничего плохого нет . Просто нагнетается обстановка тем мальчиком который был не готов быть в лагере

Надо не сына забирать, а того соседа.

Это нормально

Тем более лагерь спортивный, и это дисциплина, у них есть распорядок, ну нагрузки и тд

Я помню себя, мне было 10 лет, были тогда программы поездок в Италию в семью. Представьте, я знаю английский, а итальянский, нам выдали листик с общими фразами и все.

В той семье была девочка моего возраста.

Короче, на день 2-3, тоже помню, я как расплачусь. В итоге, их уборщица, она была с Украины, помню она меня успокоила, мы позвонили моим родителям, и я успокоилась.

Просто был стресс, немного заскучала. Хотя та семья очень хорошо относилась, итальянцы вообще детей очень балуют.

В 7 наверное еще рано, тоже знакомые в таком возрасте отправляли детей в лагеря и в итоге потом ездили забирали, мы не рисковали, так как возраст еще такой что рановато. Первый раз сын поехал в лагерь в 10 лет , на море и все было ок, хотя я тогда специально в середине недели ,той что они были в лагере,тоже поехала с дочкой на море , и мы пару раз ходили его навещать, так и кума делала когда сын был в лагере. В этом году поехал на сборы , телефоны брать не разрешили чтобы они не сидели в них, тренер и его помощница всегда на связи были. Я уже в этот раз не ездила туда, сын звонил пару раз и я набирала тренера, фотоотчеты они скидывали каждый день, в общем все прошло хорошо , тоже были моменты что отжимались за что-то, это было наказанием , но все было ок.

Скажу как человек, который ездил в лагеря детские с 7 лет 9 лет подряд))

Я согласна с вашим супругом.

Происходит момент адаптации, привычки, притирки друг к другу и это нормально. Кому-то достаточно 2 дня, что б от дома отвыкнуть, а кому-то 2 недели) но по итогу, если лагерь хороший, потом все уезжают из него со слезами на глазах))) так как не хотят домой)))

Дайте малышу ещё пару дней, поедете в родительский день (что б не нарушать правила) и потом уже посмотрите по состоянию...

скорее всего ребёнок просто на эмоциях, за то, что получил отжимания, или кто-то что-то сказал, обидел...

Скажу вам чесно, як людина яка їздила в табір з 4х років 😅 Воно завжди так, який би табір не був, був завжди момент коли я телефонувала батькам і плакала, що все жахливо і щоб мене забрали. Наступний етап, коли я плакала, коли мене забирали вже додому, бо мені так подобалось, що не хотілось їхати. Це перші дні, всім діткам сумно, вони ще не знайшли друзів і це перший досвід, перші кроки у доросле життя, які вони роблять самі, без батьків. Звичайно вам важко і вам хочеться допомогти сину, але зрозумійте, він має навчитися вирішувати такі проблеми сам, це дуже виховує, да і в майбутньому такі табори рятують батьків! Я колись теж потрапила у спортивний табір, подруга запросила, то нас там так ганяли, мали вранці пробігти 3 км за 15 хв, хто не встигає, стоїть в планці над колючками, поки всі роблять зарядку, да там була взагалі жесть, в наступному році я в цей табір вже не хотіла 😅 Але повірте, він дав мені стільки досвіду і можливості викручуватись самій, що мені потім було взагалі побоку в який табір я їду. Зважаючи, моя подруга була як товариш по кімнаті вашого сина, вона весь час дзвонила мамі і жалілась, а та дзвонила в табір і розбиралась. Так от, важаті не дуже любили подругу 🤣 І подруга постійно була мямля яка надіялась, що мама вирішить любе питання, тому коли була проблема, вона не вирішувала її, а дзвонила мамі ) І так майже залишилось і ще в школі, що мама вирішить вопросікі ) Тому, вчіть дитину жити в цьому світі і викручуватись без вас, але ви маєте підтримувати його.

Я бы забрала, если честно..

Мені здається,зараз надто багато опікаючих мам. Моя так робила,і я їй зараз за це не вдячна. Це етап дорослішання, а тоді особливо хлопці насміхаються- о,слабак, мамин синок.. але слова підтримки потрібно,щоб були.

Суто роздуми.

Не знаю как вам быть, я бы поехала забрала ребёнка в тот же день, когда он меня об этом попросил.

Я бы поехала туда, арендовала бы там квартиру, чтобы сын жил со мной, а туда ходил на тренировки.

Я помню лет до 12 плакала в детских лагерях первую неделю так точно 🤷‍♀️ а потом плакала, что уезжать не хочу 😂

А вас, как маму очень понимаю 😥 от прочитанного аж мурашки по коже, я бы за своим уже мчалась бы ❤️

Я бы поехала , как это Ребенок плачет, а мне дома сидеть ? Поехала б и на месте решили б уезжать или нет.

Вчора розмовляла із сусідкою,в неї син теж поїхав у спортивний табір на 2 тижні,але трохи старший,років 9 (якщо не помиляюсь) перші три дні теж дзвонив додому і сльозно просився,щоб приїхали його забрали,бо йому не подобається.Коли почали розбиратись з ним,що саме не подобається,то виявилось що все подобається,але скучив за домом і батьками.Теж його перша поїздка,але через два дні сказав,що все супер і він додому вже не хоче.Можливо це така хвилинка слабкості.Якщо чесно,то я не знаю як би вчинила в такій ситуації.Я пам’ятаю свій перший табір-там було реально круто,але без мами то не те.Я її подзвонила щоб вона мене приїхала забрала,мама на другий день з самого ранку була в мене,директриса була в шоці...Поки мама приїхала,то я вже й додому не хотіла,але вона сказала що більше не приїде і я приїду додому з усіма дітьми і прийшлось їхати додому,я там днів 4 може була.А всі наступні рази тільки й чекала табір.

Он сказал, что хочется остаться. И его не обижали. На него просто нахлынули чувства и это нормально. Но если они школой куда-то поедут, вы ж не сможете ехать за ним везде. Я была в спорт лагере, это относительно тяжело из-за того что не привычно, что ты сам за себя.Еще и тренировки порядком обессиливают. Опоздал,при всех сказали завтра отжиматься, т. е его выделили и не в лучшем свете. Но это лишь урок ему. И ему конечно же обидно. Учиться самостоятельности, никто за ним не бегает, т. к ты он не один. Но это и этап взросления. Я бы послушалась тренера. Обьяснила б ему, что приезжать не льзя иначе другу его будет очень плохо как и другим деткам которые скучают, и тренер не разрешает и что-то такое. Больше подбодрить, что он там самостоятельный, сильный и что-то в этом духе. Тяжело это конечно, но иногда нужно. Если б он сказал, что ему там плохо, забери то другое дело.

Попробуйте завтра утром его набрать и спросить, как его дела и не нужно ли ехать завтра или со всеми родителями во вторник. Может эмоции нахлынули вместе с соседом, а завтра утром будет все по-другому. Скажет снова приезжать, то приехала бы

Блин ,как по мне 7 лет ещё рано (

Сын ходит на дзюдо ,такие поездки для деток 10+

7 років мабуть ще зарано самому так надовго( я їздила з 14 і було весело, не скучала, хоча я дуже була домашня.

Я б поїхала до сина якнайшвидше, щоб він відчув Вашу підтримку і далі дні пролетять веселіше)

Я тоже по лагерям и санаториям ездила и в одном было реально очень грустно, я пару дней еле пережила. Спасибо родителям,что забрали . Так что я бы тоже забрала.

Я к своей бы полетела 😭

Вы знаете почитала аж в самой душа болит 🤕 и переживаю за вас 🙁😫😥😭