Питання більше по психології. Потрібна ваша думка.
У мене є старша сестра, ми добре спілкуємось, але рідко, бо живе вона за кордоном. Вона має 2 дітей старших і привозить часто їх в гості до батьків сюди. Я малих дуже люблю і часто проводила з ними час. Вони такі мімімі. І завжди з нею могла поговорити і про дітей, виховання і вислухати як їй важко. І тут я народила і якщо чесно, я думала, що сестра буде мене підтримувати, давати напутнє слово так і взагалі порозмовляє зі мною на цю тему. Але вона дуже нейтральна і холодна до цього, майже нічого не питає, розповідає тільки своє, про малу взагалі не питає нічого, фотки не просить, коли розмовляємо по скайпу, батьки часто показують малу, а вона навіть не реагує, я б хоча б сказала милим голосом яким звертаються до діток, хоч щось, а вона просто дивиться і розповідає своє. Мені аж через це не хочеться нічого їй показувати, прошу батьків, щоб не кидали фото, бо виглядає так, наче їй все одно і аля ми їй нав'язуємо мою дитину Навіть батьки помітили, що вона якось дуже холодна. Кажуть, що може коли наживо побачить, то зміниться. Ось у вересні має приїхати. Але я досі не розумію чому так. Хочу порозмовляти з нею, але вже коли приїде. Але мами, може у когось таке було? Чоловік каже, що може вона ревнує, бо раніше її діти були в пріоритеті, а зараз увага на іншу малечу. Хоча батьки дають увагу її дітям не менше. От тепер думаю, чому так? Бо мені то не приємно, ми з нею дуже близькі, але якось аж відштовхує це 😖