Ділюся дуже простим, але красивим літнім рецептом: ліниві вареники з ягодами.
Фотка і посилання на інстаграм і те, як вийшло в мене (хоча малувато ванілина додала).
Просто, швидко, а головне - дитина хоч половинку з‘їла )))
#апоговорить сьогодні спілкувалась з подругою - мамою. і коли я сказала, що більше не хочу дітей вона нереально здивувалась. а коли я сказала, що і мій чоловік мене у цьому підтримує то вона взагалі була в шоці😂 і так багато хто.. невже одна дитина то щось дивне? чи просто не бажання мати більше дітей то ненормально? і не тому що з Євою дуже важко, не тому що мені погано в декреті, ні.. просто не хочу в все🙄
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Хто ніколи не ліпить і не ліпили пиріжки,вареники,пельмені,пироги і не робите консервацію.. Хто не вміє і не хоче? І не вважаєте це за потрібне та за якийсь показник? Або навпаки,все це робите і вважаєте що це +?
Треба з кимось поділитись, бо вже голова обертом🙄 Я вже два місяці за кордоном. Дуже сумую за домом. Скажу зразу, що їхати я не хотіла, але все якось вийшло, вибачте, через сраку і от я тут. Честно кажучи, якби не родичі, то як тут вижити вагітній з дитиною, я не знаю 🤷 Гуманітарку дають, але її вже мало, виплати теж малі, та ще й не прийшли досі(( Ви не подумайте, я дякую і за це, просто важко( Ще сходила в поліклініку, щоб уже здати хоч якісь аналізи і зіткнулась просто з хамським відношенням, вже доречі, не вперше, так і не здавши нічого( Лікаря я так і не знайшла, аналізи ніякі не здавала уже більше двох місяців. Дитина теж нудиться, бо до найближчого майданчика дуже далеко, там нема туалета, а мені вже важко і до туалета бігаю кожні 5 хв. В садочок черга, розваг щоденних ніяких немає(( Я все до чого, хочу повернутися до України, до Києва, але всі мене відмовдяють, хоча багато знайомих повернулися. Пологовий теж працює. Просто боюсь, щоб ці орки знову не почали оточувати Київ і трохи боюсь дороги не знаю що роботи. Прошу тільки без звинувачень і т.д. Просто цікава ваша думка, якби ви вчинили у моєму випадку, повернулися б?
Марина·
Мама троих детей
+