yuliavyuliaa
kitty
Поможіть порадою. Мама постійно жаліється на все, на тата, на роботу, що у неї немає часу , вічно шукає відмазки чому не приїхала до внука( хоча я не питаю і не прошу).
До мене може позвонити раз в тиждень. В основному у вайбері смс. Коли тато запропонував переїхати пожити до їх на деяких час( втратив близьку людину і хоче щоб ми були з внуком поруч) Я позвонила порадитися, кажу може ми приїдемо на тиждень - два , вона запропонувала мені найняти нянічку на місці дома. Що вона нічого не встигає, ні їсти зробити .ні робота ..
« красиво відшила» можна сказати.
Тато звонить просить , а я вже не хочу. Мені хочеться підтримати його в тяжкий момент, а тут така реакція мами.
Після розмови спитала вночі смскою чи я не обідилася. Обідилася вона на другий день, що я не підтримала її , коли вона жалілася на тата.
І не звонить , не пише вже днів три , чотири. Я звоню ,- не брала трубку, була занята і не відзвонює.
Чесно, мені обідно в душі. Я знаю, шо наші батьки не повинні виховувати наших дітей, але ж це тимчасово і заради підтримки тата і щоб мені трішки відпочити.
Я втомилася слухати , як все тяжко ... хоча особо я не бачу на що можна жалітися. Є ж що їсти і пити.
Тим більш, як я можу заступатися за когось із батьків?!?
З нею дуже тяжко розмовляти. Внука вона бачить раз в місяць, хоча живемо ми зовсім не далеко. Обідно. Свекруха через день проситься зустрітися.
Не розумію я такого відношення...
може в когось було чи є схожа ситуація, що порадите? Як їй пояснити , шо не приємно мені слухати їх особисте життя з татом...
До мене може позвонити раз в тиждень. В основному у вайбері смс. Коли тато запропонував переїхати пожити до їх на деяких час( втратив близьку людину і хоче щоб ми були з внуком поруч) Я позвонила порадитися, кажу може ми приїдемо на тиждень - два , вона запропонувала мені найняти нянічку на місці дома. Що вона нічого не встигає, ні їсти зробити .ні робота ..
« красиво відшила» можна сказати.
Тато звонить просить , а я вже не хочу. Мені хочеться підтримати його в тяжкий момент, а тут така реакція мами.
Після розмови спитала вночі смскою чи я не обідилася. Обідилася вона на другий день, що я не підтримала її , коли вона жалілася на тата.
І не звонить , не пише вже днів три , чотири. Я звоню ,- не брала трубку, була занята і не відзвонює.
Чесно, мені обідно в душі. Я знаю, шо наші батьки не повинні виховувати наших дітей, але ж це тимчасово і заради підтримки тата і щоб мені трішки відпочити.
Я втомилася слухати , як все тяжко ... хоча особо я не бачу на що можна жалітися. Є ж що їсти і пити.
Тим більш, як я можу заступатися за когось із батьків?!?
З нею дуже тяжко розмовляти. Внука вона бачить раз в місяць, хоча живемо ми зовсім не далеко. Обідно. Свекруха через день проситься зустрітися.
Не розумію я такого відношення...
може в когось було чи є схожа ситуація, що порадите? Як їй пояснити , шо не приємно мені слухати їх особисте життя з татом...
4.1 года
2
Лучший комментарий
Справа в тому, що схоже Ваша мама з того покоління, де їй самій дуже бракувало материнського тепла і підтримки. Відповідно в цій зоні у неї пусто і голодно. Немає що Вам дати, але потреба взяти є. Тому вона Вам і жаліється, шукає підтримки. Виходить такий собі перевертень: коли мама в своїй дитині шукає "маму". Звісно, що Ви ображаєтесь. Питання, в тому, щоб усвідомити, прийняти, пожаліти і відстати від мами. Ну ось так, на жаль вийшло, не може вона Вам дати опору. Це складний процес, зазвичай вимагає психотерапії: прожити цю образу і відпустити. А Вам треба шукати альтернативні способи підтримки: чоловік, подруги, батько, інші старші жінки, няня і тд.
Комментарии
Людей в такому віці вже не переробити, якщо вони самі дуже сильно цього не хочуть. Вам треба змиритися з тим, яка вона є і знайти підтримку в іншому місці. А потім змінити відносини з нею на такі, в яких вам не буде боляче.
Я з мамою нажаль можу спілкуватись лише раз на два тижні. І то вона знаходить, як мене піддіти.
Я думаю что папу надо поддержать сейчас,если он попросил,значит ему важно это,попробуйте ради этого поехать к ним
Хочу Вам посоветовать посмотреть психолога на ютубе Руслан Нарушевич. Он много в своих лекциях рассказывает про такие отношения с мамами и говорит как нужно правильно к этому относится. Посмотрите его и Вам обязательно станет на душе легче.
Как-то мама пыталась завести подобный разговор со мной о папе, я сразу обрубила, сказала, что я понимаю ее, но он мой папа и мне неприятно это слушать! Попробуйте и вы сказать ей об этом) но мужа своего тогда тоже с ней не обсуждайте.)
Ніколи не обсуждаю своє сімейне життя з мамою бо у нас не склалося ніякі обсуждання. Ще як була дівчиною, розповіла про хлопця, котрий подобався і попросила, щоб нікому не казала. Так сказати, відкрилася і довірилася. На другий день тато почав зустрічати мене зі школи, забрали телефон і так далі.
Бо не гоже думати про хлопців.
З того часу я ніколи не радилася з нею і вона особо не цікавилася моїм особистим життям.
Справа в тому, що схоже Ваша мама з того покоління, де їй самій дуже бракувало материнського тепла і підтримки. Відповідно в цій зоні у неї пусто і голодно. Немає що Вам дати, але потреба взяти є. Тому вона Вам і жаліється, шукає підтримки. Виходить такий собі перевертень: коли мама в своїй дитині шукає "маму". Звісно, що Ви ображаєтесь. Питання, в тому, щоб усвідомити, прийняти, пожаліти і відстати від мами. Ну ось так, на жаль вийшло, не може вона Вам дати опору. Це складний процес, зазвичай вимагає психотерапії: прожити цю образу і відпустити. А Вам треба шукати альтернативні способи підтримки: чоловік, подруги, батько, інші старші жінки, няня і тд.
Можливо і так, в неї дуже погані стосунки з її мамою. Вони не можуть знайти спільну мову. Бабушка підтримує старшу сестру з дитинства . А мама постійно жаліється, що її не помічає
От в нас виходить мама жаліє меншу сестра мою а мене не помічає
@yuliavyuliaa ех, сумно :( Але Ви не винна у такій долі своєї мами. І можна півжиття витратити стукаючи в закриті двері, а можна відгорювати і знайти нові, відкриті.
Моїй мамі як порятунок стала фраза сестри "що б не сталося, в тебе є ми, ми підтримаємо і допоможемо"
Вона вже декілька раз і мені і іншим повторювала.
Я вже говорила, що хочеш. Вона впринципі любить щоб її жаліли. Але коли іде тема тата то я не підтримую. Я завжди говорю, шо то їх обох справа і дітей нн треба вплутувати.
Я не хочу знати про інтимні подробиці життя їх чи ше шось. А вона може писати мені 1000 смс як все погано в неї . І ти хоч стільки ж пиши підтримуй все одно все буде погано.
В її розумінні хороша дочка то приїхати прибрати все.
Якщо я не приїжджала і не прибирала - автоматично неблагодарна дитина.
І потім я читаю смс-ки яка я погана і не вдячна. Коли я завагітніла і родила ,- уже можна не писати бо я ж не маю часу приїхати прибратися ... це дуже обідно ..
@yuliavyuliaa моя теж якось натякала,що коли вона приїжає до бабусі, то прибирає все, готує.... Але , цього не хочу....
Якщо є можливість приїдьте на вихідні,покажіть,що вона вам дорога привезіть тортика чи допоможіть в чомусь. Зараз важливо підтримати її і показати, що вона для вас важлива. Для неї треба, як для пташенятам під крильце мами... тільки так вони утихомиряться.
@zhannaglazyrina1, я вже змирилася, що я їй не цікава. Но не можу слухати її жалоби на тата. Вона ж обіжається, шо я її не підтримую. І мабуть то її відштовхує та обіда від мене
Ну моя мама с папой не живёт. Живёт с ухажёром. Вот когда она мне жалуется на него я не могу это слушать потому что я сразу хочу приехать и дать ему пи#дюлей за то что он ее обижает . И уже такое было.
Поэтому я ее попросила мне такого не рассказывать . Потому что она с ним мирится и у них все хорошо, а я все равно хочу дать ему пи#ды.
@zhannaglazyrina1, ну, скажи не приємно то слухати. Нн хочеш жити, - не живи ... я просто втомилася від тої мови
В мене таке було з мамою, коли вона не працювала, і чим далі, тим гірше. Їй треба було виходити, спілкуватися, мати якісь свої думки робочі, а не фігньою всякою займати. Пішла на роботу, стало краще, але все одно груба така. Ну в моєму випадку, вона має обіду на тата, і в такі моменти вона підсвідомо випливає через агресію, все не так в не то.... Щось хоче сама не знає що, знервована....
Похожие отношения и у меня с мамой.
Мы с моей мамой вообще разные люди, и не смотря что мы родные друг другу мы очень часто спорим и не понятно из-за чего. Ну вот разные мы люди . Я уже смирилась. Да мне её не хватает хочется поддержки ласкового слова понимания.
Когда у меня началась депрессия я ей позвонила долго говорила ей что-то плакала очень долго . На что я услышала что мне нужно больше отдыхать и ВСЁ. Даже не позвонила на следующий день и не спросила как у меня дела.
Я уже привыкла и смирилась что у нас такие отношения.
Треба і мені змиритися😑