Сьогодні був цікавий вечір...

Ми приїхали з чоловіком і сином до дому, гостювали у батьків, на годиннику 20.00. Від'їжали, приказала чоловіку на тижні, поки нас не буде, зняти гірлянду з вікна, свята пройшли, а малому так подобається вона, що ввесь час тягає, переживала, щоб не потяг та карниз не впав, а він забув, ну то таке, кажу ок, знімемо як спатиме. Я розгрібаю сумки, міняю постіль, чоловік вечерю гріє, свекруха з малим... І тут дзвінок в двері. Зазвичай гості по дзвінку, тому була впевнена що хтось чужий.

Відкрила перші двері, хто там? Сусідка я Ваша, Лєна, впустіть будь ласка. Кажу, у нас таких немає. Вона, будь ласка, відкрийте, мені потрібно поговорити. На підмогу прийшла свекруха, відкрила двері. Перед нами стояла бабуся, років 70. Така якась, знаєте, цікава... Чи що... Каже, можна я увійжу. Мама каже, ні, з чого б це, що сталось. Я занепокоїлась, Зараз же страшно, ходять і цигани, і куча всіх... Ця жіночка каже, я хочу дізнатись чи Ваші вікна виходять на наш будинок, мама каже - наші вікна виходять на дорогу, а не на будинок. Бабуля каже, розумієте, я хочу дізнатися чи то у Вас на вікні горять вогники новорічні. Каже у мене два внуки, один з аутизмом - не говорить, а другий вже б і мав говорити і теж не говорить, але ми кожного дня дивимось в вікно на Ваші вогники і у них такі емоції, може хоч один заговорить. Це звучало, як крик душі.. Чи можна у Вас купити ці вогники, у нас немає грошей, але я готова з пенсії віддавати, я так хочу щоб вони говорили. Жінка була занепокоєна, одягнена чисто але ну дуже скромно. Ну мама каже, ми вже їх зняли і віддали. Така собі реакція на ситуацію, я сама в шоці була. На ринку чи в інтернеті можна купити таке без проблем. Жінка дуже зраділа, подякувала, каже я з 9 того дому (ми з 6го) і пішла.

Блін а у нас ступор. Таке дивне відчуття. Кажу чоловіку, знімай гірлянду віднесем, він каже ти що тю тю, де є ми іі найдем, цю бабку, поки дійшло, я вибігла слідом, але ж нікого не було вже, хто зна який поверх, квартира, на годиннику 21.00. Кажу знімай, підем шукати. Мама вдягала малого, ми скрутили гірлянду, я кинула два соки, все що було, бо ну з села їхали все що куплене на тиждень поїли, не було і фрукта ніякого покласти.

Знайшли 9 тий будинок, там виявився один підїзд. Чоловік з малим на вулиці були, а ми з мамою пішли шукати. Кажу а давайте на 4 поверх, хто зна, може вони там. Говорила, що вікна напроти. Ми піднялись, подзвонили в одну, другу квартиру, чути що хтось ходить але не відкрили. Кажу мамі, давайте в ось цю. Подзвонили, і чуємо, хто там. Мама каже, це Ви мабуть у нас були. Бабуся відкрила двері, каже - Ви прийшли, в шоці така, я віддала пакет і ми пішли. Сльози на очах, вона вслід сказала бережи Вас Боже.

Ми йшли до дому і мовчали. Мама каже хто зна, є ті внуки чи немає, бо в квартирі тиша була, як ми підійшли, як немає то ну продасть гірлянду, щось собі купить, чи хз.

Кажу аби на благо.

Прийшли до дому, збігалась і тут мене наче до вікна полягло, я туди і бачу як в домі напроти, на 4му поверсі в вікні хтось вішає гірлянду.

Блін, дівчат, а по тілу мурашки.

Якщо та гірлянда і дійсно зробить їх щасливими, я буду така рада.

Так хочеться, щоб в усіх було все добре(((

Інколи жалієшся, що те не так, те не так, те хочеться, а можливості немає... а треба просто дякувати за все. За здорового сина, за чоловіка, що хропе на ввесь будинок, за здорових батьків, за розумного і найкращого брата.. За хліб на столі...за прожитий день.

Цініть, і насолоджуйтесь тим що є, бо в когось немає і половини того, що маєте Ви.

Така собі казкова історія з нами сьогодні сталась ❤️