Перше купаня 1-го внука - подія важлива, а особливо для баби. З його народженням у неї відкрились нове дихання, сила, як…

Перше купаня 1-го внука - подія важлива, а особливо для баби. З його народженням у неї відкрились нове дихання, сила, як у Конана Варвара, і бажання озаряти всіх «темних» своїм безцінним материнським досвідом. Невістці і сину баба одразу дала зрозуміти, що керувати процесією буде саме вона, бо баба знає краще.

«Запам’ятай, - каже вона мамі- купати дитинку треба лише в кип’яченій воді». Мама переконувала, що американські вчені довели, що кип’ятіння не має ніяких переваг, але баба відрізала: «Американці давно нас хочуть знічтожить! Я в послєдніх вістях чула». Дід отримав розпорядження принести ванночку прямо в спальню і поставити її під батарею. Слідом за дідом, татові було наказано знайти калорифери і дуйчики і вмикнути їх на всю. В хаті 35С, всім дурно, а баба радіє: «Треба ж діток вигрівати. Навіть ципля крепше, коли вигріте». Дід приніс каструлю з кип’яченою водою і вилив у ванночку. Баба, восомнівшись у способностях градусника, перевірила температуру води ліктем. Кивнувши вольовим підборіддям, дала сигнал, що купель готова. Мама взяла пінку для купання немовляти і збирається лити у воду. Баба з криком «стоп», груддю перегородила мамі путь. «Не дам дитя калічить хімією! От я Альошеньку купала: в понеділок в ромашці, у вівторок в череді, в середу в любистку, в четвер в чебреці, в п’ятницю в м’яті...» Тут мама не видержала і перебила: «Добавить спирту і получиться Бітнер». Баба гумору не оцінила. «А в суботу купати не будем, грамотна ти така, бо він в суботу народився! От вмру, тоді закусите» - пригрозила баба і линула у ванночку відвару з ромашки. Почався процес купання. Тато вхопивши камеру, хотів сфотографувати цю хвилюючу мить. Баба, наче орлиця, вирвала фотік з рук. «Ніяких фото до хрещення. Мені матушка так сказала». Перехрестившись зі швидкістю вентилятора, баба кинулась злизувати дитині чоло і спльовувати через ліве плече, прямо дідові в очі. Дід, рукавом протерши діоптрії, зрозумів, що тут розберуться без його експертної оцінки і вийшов геть.

Покупавши, мама почала витирати дитину. Синок ікає. Баба, не розгубившись, заводить пісню: «Ікота, ікота, іди до болота. Напади чи коня, чи корову, чи жидівку здорову...!» Мама, оговтавшись від вокальної атаки, просить бабу не співати її сину антисемітських пісень. По бабі видно, що вона не знає, що таке антисемітизм, але пісня хороша і в репертуарі лишається. Тепер одягаємо. Першим ділом підгузник. Баба: «Яка ж гадость ці памперси? Це ж хімія! Казала мені Зінаїда Никоновна (педіатр, яка працювала ще коли люди ниткою хліб різали і на лампочку дмухали, але в очах баби другий по значимості експерт, після неї самої ж, звичайно), що хлопчикам їх категорично не можна одягати. Бо спарить яєчки і не буде дітей. Всьо, конець роду. Але ж хто бабу слухає? Ніхто! Зате того наркомана Комаровського слухають! Робите мені нєрви. От вмру, то згадаєте, що баба як луччє хотіла». Закінчивши при читання, баба вийняла з шафи теплу шерстяну шапочку і нап’ялила на внучка. «Треба гріти тім’ячко, бо якщо тім‘ячко змерзне, то все - дитина не буде балакать». Тепер мамі стало зрозуміло, чому дід переважно мовчить. Не тому що баба залізною хваткою його тримає за кадика вже 25 років. Ні! Просто в нього тім’ячко змерзло. Пазл склався.

Тим часом, тато взяв ванночку і збирався злити воду в умивальник. Баба прибігла з відром. «Лий воду сюди, сказала!»- закомандувала вона. «Боже, мамо, нащо?»-опєшив тато. «Як нащо? Першу воду з купання, обов’язково, тра вилити під молоду вишеньку, щоб дитинка була здорова.» Тато посміхнувся: «Добре, що хоч вилить, а не випить». Баба цього не почула, тому що, з відром наперевєс, поспішила надвір шукати молоду вишеньку. Вона знала, що треба встигнути до заходу сонця, після заходу нічого виливати не можна. У січні темніє рано, дерева голі, яка з них молода вишенька -хєр там знає.

Тут із-за паркана показується сонцелікій образ сусідки Галі. «Ну шо? Покупали?»- цікавиться сусідка. «Баба покупаЛа!» - гордо відповіла вона і шмальнула воду з відра під дерево. «Так хіба це вишня? Це ж антоновка!» - зауважила сусідка, в якої явно відсутній інстинкт самозбереження. «Галю, бля, не розказуй мені тут! Тебе хтось питав? Ти шо, сама грамотна? Це вишня! Я краще знаю!» - сказала баба так, що аж сама повірила і почеберяла в хату «допомагати» невістці з внуком.

Автор: Kateryna Burrell