В мене просто вибухає голова від думок про те, що в моєї дитини немає режиму дня і що в цьому винна я. Що я не можу вкласти спати її без сіськи, колисання на руках або на Фітболі... Що вона не їздить в колясці і в ліжку спить тільки коли її туди ложу виключно міцно заснувшу... Пробувала сьогодні весь день вкладати в ліжко і колисати там, або гладити, підіймала щоб заспокоювати- ФАНАРЬ!!! Невже нема ще в нас таких спеціалістів, яких можна найняти щоб вони допомогли пройти ці всі "круги Ада"????ну не можу я справитись наодинці...
Після того, як я написала що я даю дитині нагітси жарені на олії😂😂мене засипало смс (це ж мала дитина навіщо гробити шлунок, жарене дитині) і так далі... Так от кожна мама сама вирішує що дати дитині, я не жарила їх на літрі олії😂і не даю їсти дитині кожен день жарене.,меню дитини як і дорослої людини повинно бути різноманітним!!! ДАВАЙТЕ ЖДУ КОМЕНТІВ ЯКА Я #ГОРЕМАТЬ.... А ще у мене дитина їсть цукерки😂😂😂
Запис про подруг, можливо почую чужу думку і зроблю висновки. Ситуація, яка ніяк не відпускає. Постараюся коротко, але не обіцяю. Є у мене подруга, ми знайомі 10 років, раніше були дуже близькими. Коли я вийшла заміж, завагітніла і була на 7 місяці ми припинили спілкування. З народженням дитини вона не привітала. Ми не спілкувалися рік, але я вирішила зробити перший крок і дізнатися як у неї справи. Після того мені здавалося, що все нормально. Ми з Софією двічі приїжджали до моїх батьків в інше місто і у нас була можливість побачитися. Софію я брала з собою так як батьки на роботі. Про дитину я майже не говорила, тільки, коли подруга щось запитувала .Вона казала, що дітей поки не хоче, а тепер каже, що не хоче взагалі. Я поважаю її вибір і не намагаюся переконати. Але є одна проблеми, це те як вона ставиться до моєї дитини. Я не вимагаю щоб вона її любила, розважала чи щось таке. Але...хоча б не ігнорувати її присутність. Останній раз ми бачилися весною. Гуляли втрьох. Частину шляху Софія їхала в колясці, частину - йшла ніжками. Ми вже збиралися йти додому, я запила Соню чи поїде вона в колясці, але її увагу щось відволікло і вона не одразу відповіла. На що подруга сказала "Що ти хочеш почути вона ж дитина?" Мене це заділо і я сказала, що по можливості прислухаюся до бажань своєї дитини. Далі вона розказувала, що діти вилазять на голову і т.д. Інша ситуація була, коли ми були в Карпатах. Замість того щоб розпитати як нам відпочивається, питання було таким "а ви не думали її залишити в батьків?". Я сказала, що ні. Далі вона намагалася мене переконати, чи що 2 роки це вже не така мала дитина і ще писала безліч всяких "аргументів". На що я як попугай казала, що кожна мама сама вирішує і материнство на практиці не таке як в теорії. Дрібних таких ситуацій було безліч. Мене вони засмучують, хоча здавалося б не повинні. Я занадто гостро реагую? Поставити на цю тему табу? Взагалі не спілкуватися?
Як ви реагуєте на зауваження, «Недовольство» інших людей до вашої дитини? Сьогодні бабуся «образилась» на Ніку, бо вона не захотіла ділитись і навіть мінятись з її внуком 🙈🙈🙈, і повідомила мою дитину, що вона «погана» дівчинка. Я звісно сказала цій особі, що це бажання дитини і вона не зобов’язала ділитись, якщо цього в не бажає, і на майбутнє не треба звертатись до дитини в такому тоні.! Але ситуація мене не «пускає» вже годину, тому скажіть будь ласка як реагуєте Ви?
Матусі, накипілооооо 😡 У нас завжди є проблеми з однією вихователькою у дитсадку, сьогодні попросила одягти жилетку на спортивний костюм, зранку прийшли у куртці але з собою взяла бо бачила що потеплішає, зранку сказала що одягти, ввечері приходимо за донькою вона надягнула 4 слої одежі в +15 😡🤷 ♀ 🤦 ♀ донька змалечку звикла до 17-18 градусів і я ніколи її не кутала Лосіни, кофта з довгим рукавом х/б зверху костюм з тонким флісом зверху куртку зверху жилетку 😠 ну це просто капець На що вона відповіла що вітер, і на курточці капюшон тому вона одягла але яким боком там ще зверху жилетка я не знаю… Це вже не перша ситуація коли я кажу одне вона робить по своєму, що робити і як розмовляти я вже от не знаю від слова зовсім…
Наталия ·Мама дочки (7 лет)
Щоб Ви не засмучувались, у мене є гарна новина) Ви весь час виховували дитину в любові та свободі, і вона не боїться батьків)
Це нормальна поведінка для її віку. Саме вік першого класу 6-7 років це про етап сепарації від батьків. А сепарувати не принизивши авторитет батьків в своїх очах, дитина не може. Найчастіше, саме в цьому віці авторитет батьків відходить, дитина вже не сприймає за істину все, що їй кажуть вдома. А в школі "збиваються в стаю" і обирають вожака. Якщо пощастило з учителем, то його авторитет буде рости.
·1 отметок «Нравится»1·Ответить