
Дівчата, мала мене доводить до крайностей. Поясніть та підкажіть із власного досвіду, у кого було схоже. Дама майже 4х років має принципово крайню впертість. У неї наче пунктик якийсь: вона, здається, повинна доробити до кінця задумане. Навіть якщо й розуміє, що неправа, розуміє, що не можна, розуміє, що небезпечно—вона будь якими ресурсами та силами закінчує задумане. Розбудити молодшу, коли я її укладую, розкришити хліб, який вона взяла, розкидати по підлозі пісок, яким мама дозволила гратися у коробочці, гепнути ногою по люку, який бухтить... це із безобідного. Ще є маса прикладів, де не так смішно та «нічого страшного, можна ж прибрати/скласти/виправити». Наприклад, жопою взимку сісти у калюжу, а тоді не йти додому, всунути щось у розетку, засунути щось на плиту, коли там горить вогонь. Така позиція у неї зберігається у всьому. Ні прохання, ні розмови, ні погрози, ні покарання не діють. Вона просто має зробити. І поки не зробить—не відступить. Відволікти нічим і ніяк не виходить. Навіть якщо і заграється ненароком то всерівно згадає і зробить. Наше з нею спілкування вже просто перетворилося на суцільну напругу. До неї не можна достукатися. І сил сваритися із нею постійно вже просто немає😞 і коли вона вже щось робить безобідне вже просто навіть увагу не звертаю, мовчки собі прибираю. Але ж часто постають ситуації, що несуть загрозу здоров‘ю та життю! От що робити? Що я не так роблю? Як вигрібати це «г**но» із характеру? У неї наче шторка опускається: нічого не бачить і не чує—вона має це зробити! Зробить, відхватить, накричать і все по колу. Можливо, це якийсь етап становлення особистості? Може, це вона так кордони свого впливу перевіряє? Чи це прямо вже якісь нав‘язливі стани? Така принципова впертість у неї мало не від народження спостерігається.
@tanya_velychenko, ляльки забирала, мультики не включала, солодке забороняла. Все одночасно робила—не вплинуло ніяк. У неї от просто як пунктик—дійти до кінця. Придумала якусь бридоту і має доробити до кінця. І ціна не важлива, піде на все.
@pyssy_cat оце так цілеспрямованність))) взагалі то чудова риса характеру якщо вектор дії не руйнівний)
@tanya_velychenko, от і боюся садочків. Бо з таким «солодким» характером як натрапимо на вихователя, що не терпітиме її вибриків буде вона там забита просто.
у нас так ревность проявляется, больше играть вместе, рисовать, читать нам помогает
Вона себе так поводила і до народження меншої. Таке із самого раннього дитинства.
Мне кажется, так ревность проявляется. Таким образом она перетягивает все внимание на себя.
@pyssy_cat, я про ревностное отношение к вам, а не то что она вас из-за сестры ревнует. Просто требует постоянного вашего внимания.
@ns_step, ооо, це взагалі від народження. Вона і не спала вдень, тільки на руках у мене сиділа, вночі лише біля мене спала. Ми із нею цілий день разом, я не знаю як ще більше їй уваги приділяти. З такою поведінкою і так із нею дуже поблажливе ставлення. Але ця впертість просто до маразму доходить.
Схоже, що так. Це може бути криза 3х років. Петрановська про це пише:
ссылка
Як боротися з матусями які приводять на майданчик хворих дітей?
В садок не водять, бо дитина хворіє, а на майданчик до маленьких можна🤦♀️
При чому соплі течуть, кашель сильний і відразу видно що дитина хвора🧐
Я вже бачу ті фрази що соплі то не хвороба, потім фрази «це ви ще в садок не пішли»
Але якщо жінка знає що дитина хвора, пускає на майданчик своє дитя, то чому через неї має хворіти моя дитина?😒
Мами, мене накриває… Стала на ведення вагітності в платну клініку в Києві. Поки не хочу писати назву, може це реально себе накручую. При постановці на облік 3 рази сказала, що в мене по життю понижений Феритин. Здали всі аналізи, лікар наче подивився каже все Ок.
Як стала туди дивитись на 4 день, ні вітамін Д, ні фермтина не зробили навіть аналіза. Ну шо це за херня. Це тільки то шо я знаю і на що звернула увагу. А скільки ще я можу і вони провтикати. Я на грані забрати гроші і договір і знов ш...

Матусі, накипілооооо 😡
У нас завжди є проблеми з однією вихователькою у дитсадку, сьогодні попросила одягти жилетку на спортивний костюм, зранку прийшли у куртці але з собою взяла бо бачила що потеплішає, зранку сказала що одягти, ввечері приходимо за донькою вона надягнула 4 слої одежі в +15 😡🤷♀️🤦♀️ донька змалечку звикла до 17-18 градусів і я ніколи її не кутала
Лосіни, кофта з довгим рукавом х/б зверху костюм з тонким флісом зверху куртку зверху жилетку 😠 ну це просто капець
На що вона відповіл...
Все! Немає сил боротися із соскою. Ну не можу я її прибрати. Вже і різала і качкам сам викидав, але все одно згадує і починає істерику. Ні він не плаче, він кричить несамовито що в мене кров стигне. Кричить до хрипоти(
Раніше була соска тільки на сон, тепер і вдень просить.
Я не знаю як з цим впроратись 😭
До скількох років це нормально бути з соскою? У старшого я прибрала за 1 раз, але це зовсім інша дитина
Дівчата це жах , я вже не можу з цією печією!!! Як на зло не купила нічого від неі і ні морозива ні молока нема хоча мені це давно не допомагає!!! Настільки погано,що приливи тошноти , ось сиджу над білим другом і думаю буде чи не буде???
Я конечно не психолог, но за вредительство совершенное умышленно я наказываю - запрет на мультики на день. Уж очень мой сын любит их смотреть, поэтому он старается не шкодничать)) может и вам что-то подобное попробовать?