Про що я думаю у зв'язку з 8 березня?...

Залишимо поки що у спокої теми традицій цього свята, гендерних стереотипів та рівних з чоловіками зарплат. З цим ще буде роботи у найближчі років сто, як мінімум.

А що з приводу повсякденних жіночих потреб, які досі, традиційно, не задовольняються?... Наприклад, питання особистого часу та особистого простору жінки?...

Мені б хотілося, щоб кожна жінка мала достатньо часу для себе. Мати вільний від усіх зобов'язань час, щоб побути наодинці з собою та зрозуміти, чого вона на даний момент хоче. До чого дійсно лежить її душа. І щоб вона не питала в чоловіка, чи можна їй відлучитися по своїх справах. Або в мами з татом. Щоб у неї цей час, для самої себе, був від народження забитий у щоденний розклад.

І - щоб у кожної жінки була своя кімната. Своє ліжко. Свій простір. Своя майстерня.

Кухня - це не особистий простір жінки. Кухня - це суспільний простір. Це місце служіння. А потрібен - свій. Власний. Окремий простір для здорового усамітнення. Для фільтрування інформації, усвідомлення досвіду, прийняття рішень та генерації нових мрій.

Для когось свій простір - це куточок у гостиній, крісло та планшет. Для когось - частина спальні. Для когось - машина.

А спитайте у жінки, чи не мріє вона про свою окрему кімнату. З балконом. Спитайте:)

Відчуття щастя у жінки формується кожної хвилини, потроху кожного дня. Тому зичу всім жінкам достатньо простору та часу для того, щоб щодня відчувати себе щасливою:)))