Відкриваю очі, не ворушуся - боюся злякати Діда Мороза.

Відкриваю очі, не ворушуся - боюся злякати Діда Мороза.

На вулиці ще темно. А там, здається, щось є під ялиночкою, іду на світло. Під ялинкою подарунки - мені плюшевий заєць блакитного кольору в намальованих червоних штанях. Відкриваю, милуюся він пахне фарбою, новизною.

Шепочу про щось щасливе, дочекалася нарешті.

Повертаюся назад в ліжко зі своїм скарбом. Вранці бабуся будить нас до церкви, вбираємося святково - нові валянки, поверх шубки кутаюсь в хустку. Снігу за ніч намело стільки, що двері піддаються насилу.

До церкви йти хвилини десять, ми живемо в двох кроках, але по вузькій стежці це забарає хвилин тридцять, пів села вже йде в одному напрямку. У церкві пахне ладаном, хвоєю, перед Різдвом привозять багато ялинок, прикрашають храм. Усередині жарко, багато народу, але дуже урочисто. Для дітей відведено спеціальне місце, нам так хочеться показати свої подарунки.

Сидимо і чекаємо, коли заспівають «Отче наш» - це означає, що Причастя зовсім скоро. Люди навколо радісні, після служби обіймаються, вітають один одного. До мене підходить сусідський батюшка, тріпає по голові: «З Різдвом тебе! Христос народився!» Я намагаюся вловити кожне слово .. повторюю про себе: «Христос народився ».. Народився, помер, воскрес - дитячій душі не вмістити всю глибину цих подій, але відчувається в цьому велика таємниця і світла радість.

В обід заходять сусідські діти, компанія у нас велика, шість чоловік, беремо кошик і ходимо по сусідських будинках, співаємо різдвяні піснеспіви, я забуваю слова, але завзято підспівую. Сусіди навколо люди церковні, слухають, мліють, щедро обдаровують нас цукерками, а потім ми з друзями йдемо на гору, з вереском і реготом катаємося на санях, у кожного по кишенях лимонні карамельки, шоколадні цукерки - «Білочка», «Каракум»

Сніг потрапляє за комір, набивається у валянки, але це не біда - всі ми відчуваємо свято, не в повітрі, а всередині нас. А потім йдемо додому - вдома святковий стіл, біла скатертина з вишитими червоними сніжинками, гусак з квашеною капустою, парує варена картопля, солоні гриби, огірки, а на десерт «Наполеон» розміром з деко. Поки ніхто не бачить, пробую пальцем ніжний крем - закриваючи очі від задоволення.

Що таке щастя?

Ось же воно!

Це коли вся родина сидить за столом, в будинку тепло, а за вікном виє хуртовина, в кутку ялинка а під подушкою чекає заєць в червоних штанях.

Мрії кружляють в повітрі, а Різдво воно всередині нас, назавжди.

🧡💜