#Свята_в_Дії. І нема чого боятись!

Панночка постукала в салон:

«Чи змогли б нарощення зробити?..»

Посміхнулась модниця в одвіт

І не дала тій договорити.

«О, рідненька, ми для того й є...

Лиш,прошУ, мерщій пальтечко зняти,

Й примоститить вправненько ось тут,

Буду радо вам пропонувати!

Вії...губи... брови-татуаж...

Нігті... «стрілки-дуги»... чи волосся?

Все до ваших послуг є якраз...

Ціни не космічні... нам здалося...

Зрештою, домовимось про все...

Гроші — лиш малесенька дрібничка.

Нам би — задоволений клієнт...»

Панночка поправила спідничку.

«Я б хотіла глянути на все...

Тобто не перелік ваших послуг...

Вії, брови, губи — це не те...

Хочу крил», — залопотіла поспіль...

«Крил? — перепитала невпопад. —

Панночко, то вам до психіатра!

Він і крил, і мух доставить вам!

Отже, до побачення!» «До завтра...»

Двері — навстіж, вітер — у лице,

(Штучності ж не буде купувати)...

А довкруж гармидер, метушня...

Де б тих крил для лету напитати?

Обходила тисячу крамниць,

Обпитала сотні перехожих,

Кажуть, крила тільки для святих,

І людина мати їх не може...

Не повірю!!! Знаю — не свята,

Але от до скону хочу крила,

Щоби відірвалась від землі —

І летіла пташкою, летіла!..

@ Оксана Кузів «Крила»

02.01.19 р.