#якявсиновиладвохдітей 2 ⃣➖1 ⃣

#якявсиновиладвохдітей 2️⃣➖1️⃣

Діти дома. Вдихаю і намагаюсь це усвідомити.

Зараз в квартирі усі, хто буде в близькому контакті з дітьми. Близьких і друзів ми виключили мінімум на 3 місяці. Я пам‘ятаю, чому нас так готували на курсах по всиновленню, бо все тільки починається насправді. Як тепер це все втілити і скільки буде сюрпризів? Сюрпризи почались одразу.

Донечка дома, ми потрошку граємось, я показую її іграшки, одяг, сумочки. Вечеряємо. Проснувся синочок, я обережно їй показую який у неї є тепер малюсінький братик, вона спостерігає, як я його годую та перевдягаю. Я переживаю, бо стільки стресу у доньки за останні години, вона тільки заспокоїлась і ніч попереду. Включила мультик Машу і Ведмідь - це її улюблений. Є п’ять хвилин тиші, хочеться її розтягнути. Ага, дурний думкою радіє, тиша - забуть про це. Попереду буде ще тей армагедець - стрес у доньки, адаптація в родині, сльози, недовіра, страх, образи, гіперактивність...

Ледь вмовила її піти в ванну помитися, взяли лялечку, поні. Дитина боїться теплої води, кричить, що гаряча, мию ледь теплою. Збагнула, що в дитячому будинку, мабуть, теплої не було і мили дітей ледь теплою. Зубки чистить сама, я допомогаю і бачу, що більшість з них пошкоджені. Тільки через три місяці я змогла дитині вилікувати усі зубки. Зараз наше завдання - це встановити зв‘язок, дати відчуття безпеки. Одним словом, стабілізувати дитину. Я називаю її донечка і інколи по імені, пройде ще час, коли я, дійсно, з глибини серця почну називати її донечка.

- Мама, а чиє це ліжко, а чиї ці іграшки, а чия це шкатулка....??? Вона показувала на речі, які були тепер її. Вона щодня задавала упродовж майже місяця одній й ті ж запитання поки не наситилась відповіддю, що це тепер її і для НЕЇ.

У неї так довго нічого не було свого, їй потрібен був час, щоб переконатись, що тепер у неї є свій рушник, ліжко, іграшки...

Має пройти більше часу, щоб вона нам повірила, що тепер ми родина. Але з часом, це не за один день формується...

💜

Далі буде....