Як ми стали батьками двох дітей з дитячого будинку?

#якявсиновиладвохдітей 1️⃣➖5️⃣

Ми ідемо в гості до батьків, щоб повідомити їм новину.

- Папочка, мамочка ми забираємо двох діток з битячих будинків це двомісячний хлопчик і чотирьохрічна дівчинка.

В повітрі стало дуже тихо я помітила, що очі батьків стали вологими і вперше за останні роки у мене в очах стояли сльози. Вони підтримали і зраділи, особливо чомусь хлопчику. Ну, папу можна зрозуміти - він чекав онука і з гордістю розглядав знімки дітей у мене в телефоні.

У найближчий місяць нам потрібно було перевернути все своє життя, облаштувати квартиру до прийому двох дітей. І почались справжні перегони. Щодня ми відвідували синочка в дитячому будиноку, щоб погуляти з ним на вулиці. З маленькими дітками не гуляють, з часом вони стають такими тихими, що навіть не плачуть у ліжечках. Тільки уявіть на 12 немовлят 2 няні, які позмінно цілодобово чергують. Усіх погодувати, помити, перевдягнути і так по колу. Про ручки і прогулянки мова не йдеться. Я хотіла якнайшвидше забрати дитину додому з цього пекла.

Протягом тижня будинок став перетворюватись на дитячий центр - коляски, ліжечка, іграшки, одяг. Усі друзі ділились у кого, що залишилось після дітей і посипались запитання. Як двоє одразу? Ого, а так буває? Чому двоє? Вони братик та сестричка? Ви точно вже вирішили?...

Ми були впевнені, як ніколи. Що Всесвіт нам посилає цих янголят, щоб ми змінили їх долі і ми їм потрібні. Ми станемо родиною і виберемо бути щасливими. Поки ми бачимось з масіком, ми паралельно підтягуємо документи по другій дитині. Ми не бачили її п‘ять місяців, не мали права. Цікаво як вона, виросла чи змінилась, чи згадає нас? Це вже потім я взнаю, що коли дитину привезли в дитячий будинок вона від стресу у продовж трьох місяців жодного слова не скаже і вихователі будуть думати, що вона німа. І я навіть не могла собі тоді уявити з яким пораненим серцем я заберу доньку. Скільки часу має пройти, щоб вона почала відкривати своє серце і прощати кривдників.

Середина вересня, ми не дочекаємося п‘ятниці, бо їдемо за масіком. Руки трусяться, ноги тремтять, голос сиплий, тремчу, як перед іспитом....

Далі буде