Моя найсолодша і найдорожча..., не знаю, як би я змогла справлятися без своєї любимої донечки...

Завжди говорила, що старша дитина не відповідальна за рішення батьків народити ще одну дитинку, тому для неї безтурботне дитинство на цьому не має закінчуватися і переходити в кар‘єру безкоштовної няньки🤣🤣

Але... Але...

Коли намагаєшся зробити 100 справ одночасно і набравши повну лійку води, щоб полити квіти, необачно залишаєш її в коридорі, щоб встигнути нарешті помити собаці лапи після прогулянки, поки малюк захоплено розкидає всі книги з полиці по підлозі... - І не зовсім розрахувала швидкість зміни інтересів синочка і швидкості його пересування🙀🙀🙀

В результаті величезне озеро посеред коридору, щаслива дитина, яка намагається в ньому скупатися, хоч ноги вперто ковзають у протилежних одна від одної напрямках, і напівнамилена собака у ванній, яка тільки і чекає, щоб послабили хватку, і вона змогла радісно рознести цю суміш болота і мила по всіх диванах...

Ох... Якби не моя принцеса - цей вечір став би для мене катастрофою...

А так - всі чисті і сухі, калюжа витерта ще й черговий приємний бонус від любимої дитини у вигляді тарілки фруктів для заспокоєння маминих переживань....

Ну хіба не чудо-дитина?😍😍😍😍

Сказати, що обожнюю свою красуню - це не сказати нічого. Вдячна їй і Богу за те, що саме вона вибрала мене колись там зі своєї хмаринки і Він дав на це своє добро😊😊😊❤️❤️❤️❤️❤️❤️