
«9 місяців в животику і 9 поза ним, але весь час на мамі. І ось я такий «великий-великий», що можу робити свої перші кроки і так горджуся собою😉😊😊😊» ....
Колись читала в однієї психолога-розстановщиці, що більшість мам неправильно бачать свою фігуру в одному полі з сином. Або попереду, або з ним за руку...
Але за руку з мамою може бути лише один любимий і коханий - чоловік.
А син... Він потребує тебе в дитинстві і потребуватиме все життя, але не як опору, приклад чи в гіршому випадку - гирі на його ногах...
Материнське місце - позаду сина, випустити його в світ і бути тим островом віри, любові і гордості, куди він завжди може пришвартуватися в шторм. Але ти лишаєшся позаду, як би гірко тобі не було. За руку він поведе в своє життя колись ту єдину, що стане йому долею....
Мені теж непросто це усвідомлювати, але відчуваю, як вже зараз - з невпевненими першими кроками синочка, цей процес запускається....
І це викликає дуже змішані відчуття....
Від всепоглинаючої гордості, аж перехоплює подих, коли бачу, як його очі шукають в моїх підтвердження «Так - ти - герой! Ти зміг!!!».
І до щемливого смутку, що я тепер там - позаду...
І вчуся довіряти ще більше Світу, Синові, Богу - принаймі з маленького - тепер його падіння і успіхи я ввіряю їм....
Але я завжди позаду не щоб підстрахувати, а щоб вірити і приголубити, якщо щось піде не так😊😊😊
Адже це така розкіш - бути мамою сина - ти та, чиї обійми будуть для нього лікувальними завжди - і в рік, і в 50....
Я не нормальна мати.
Син пробув вдома тиждень і я його сьогодні з великою радістю відправила у садок. Він ревів, пручався, не хотів йти. Я його зтягувала з ліжка за ногу, бо він взагалі не хотів йти. Накричала на нього. І по відчуттям я розумію, що він так мене задовбав за цей тиждень, шо я просто не маю ніяких сил!
Є ж діти, які сидять вдома і не ходять в садок! Це чи діти інші, чи мами нормальні. Як ви гадаєте?
Як перестати агресивно ставитися до своєї дитини? Іноді я стала перегинати палку…...

Давно тут не було постів #апоговоритьто На цей надихнула мене історія @natalishovka
І я відразу пригадала схожу ситуацію у мене.
Це було давно, старшому було лиш пару місяців, ми збиралися на прогулянку, одягнулись, поклала малого у візок, відкриваю я двері, і тут в отвір до мене ввалюється якийсь бомж!😧
Двері я до кінця не відкрила, але його голова і руки розплескались у мене на порозі і я закрити їх вже не могла!
Мене охопила паніка, страх, я одна вдома, з малою дитиною, бомж у мене на пороз...
Все! Немає сил боротися із соскою. Ну не можу я її прибрати. Вже і різала і качкам сам викидав, але все одно згадує і починає істерику. Ні він не плаче, він кричить несамовито що в мене кров стигне. Кричить до хрипоти(
Раніше була соска тільки на сон, тепер і вдень просить.
Я не знаю як з цим впроратись 😭
До скількох років це нормально бути з соскою? У старшого я прибрала за 1 раз, але це зовсім інша дитина

Матусі, накипілооооо 😡
У нас завжди є проблеми з однією вихователькою у дитсадку, сьогодні попросила одягти жилетку на спортивний костюм, зранку прийшли у куртці але з собою взяла бо бачила що потеплішає, зранку сказала що одягти, ввечері приходимо за донькою вона надягнула 4 слої одежі в +15 😡🤷♀️🤦♀️ донька змалечку звикла до 17-18 градусів і я ніколи її не кутала
Лосіни, кофта з довгим рукавом х/б зверху костюм з тонким флісом зверху куртку зверху жилетку 😠 ну це просто капець
На що вона відповіл...
Накипіло...
У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, з...