Дівчата, це пиз^*ць!!!
Після вчорашнього укусу в садочку, у нас мало того, що синяк, ще й величезний переляк і боязнь діток.
В садочку плаче, виховательку не підпускає, тільки якийсь шум, зразу істерика до посиніння.
Ще й сьогодні ситуація була, я стою розмовляю з жіночкою, її внук стоїть і чує, що мала дітей боїться, перегинається в коляску і починає ричати! Падло! Соня плакала так, аж кров з носа пішла. Клянуся, я ледве стрималася, щоб його не перекусити! І вони просто йдуть!
Воу, люди! Тут ще є хтось, хто вибачається за себе і своє чадо? Невже так важко сказати вибач? Чи язик тоді всихається?
Тим більше, дитина років 7-8, пояснити можна!
.
Та питання не в тому. Як допомогти дитині? Якщо психолог, то порадьте хорошого.