Рішила написати історію своїх родів.

І так я лежала 2-й раз на збереженні в міському перенатальному на 36 неділі з д/з 3-тя ступінь старіння плаценти без порушення гемодинаміки. Хоча мене потом як оказалось могли і не ложити...
Лежала я в палаті з дівчатами. 1 січня зранку лікар приходив, тай звав моїх сусідок на огляд, бо їх пдр вже пройшов. Після того одна прийшла тай каже, що так боляче було, щей начало кровити. І 1-го січня ввечері в неї начались схватки) Так називається лікар поміг.
3 січня приходить і до мене на обході, тай говорить, що завтра візьму тебе на крісло, а я кажу може не треба))) Бо ПДР була 7 січня, але головка, вже дуже низько була.

В обід я пішла з лікарні по магазинах, треба було докупити до моїх пакетів. Звоню чоловікові кажу йому, що майбуть сьогодні рожу, бо спину тянуло, а він хіхоньки та хахоньки. Тай скупилась, пішла додоми, помилась, побрилась, привела себе в порядок, бо ж на крісло піду, але так боялась того крісла.
Ще руками постірала, їсти зробила і пішла на вечір в палату. Цілий день я їла і ніяк не могла наїстись. Шось було для мене це дуже дивно. Звоню до чоловіка питаю як ти, а він начинає бурмучати і я чую по голосу що він бухий, а я зла як собака, питаю ти бухаєш, а він нєєє.. Я думаю ну ок..
Не хотілось мені спати. Вже 4 січня і я рішила в 1 ночі позвонити до чоловіка, тай перевірити шо він. А він навіть трубки не взяв, 5 разів звонила.. я думаю, а якби в той момент в мене начались роди..короче у відчаї була. Заснула я в 2.30.
Продовження згодом.