Колись я вже писала такий пост #апоговорить 😉, і саме він надихнув @hellenichka_dubai на написання…

Колись я вже писала такий пост #апоговорить 😉, і саме він надихнув @hellenichka_dubai на написання її #історіякохання.

А нещодавно, моя люба @anna_amway нагадала, що то був прекрасний флешмоб, і саме таких історій не вистачає на преггі 😉

Тому, я повторюся. Розкажіть, як ви познайомилися зі своїм чоловіком. Розкажіть вашу #історіякохання.

👆 у нас все банально як білий день, ми познайомилися на роботі ось в такий спосіб (уривок з однієї книги, яку колись я обов'язково допишу) 🤷 :

Це був самий звичайний осінній день. Вулиця переливалась барвистими кольорами…жовто-червоні листочки літали від подуву вітру…було приємно тепло, але інколи вітерець підганяв трохи прохолоди…  Вона бігла з роботи на вечірнє навчання. В її голові, як завжди було повно ідей, одна ідея змінювалась іншою, а та ще новішою. Марія інколи сама не встигала за ходом своїх думок. Вона завжди була творчою особою, а в силу цього дуже неорганізованою. Про неї завжди казали – дівчина-вихор, налетить змете все з ніг до голови і далі побіжить. Це саме сталось і того дня.

Марія поспішала на навчання, того дня вона пізно вибігла зі школи, де працювала перший рік вчителькою . Їй було лише сімнадцять, але ніхто їй не давав менше двадцяти. Вона була розумна не по рокам, завжди тягнулась до старших, з однолітками їй було не цікаво. Вона навчалась в педагогічному коледжі, закінчила другий курс, коли вирішила піти працювати паралельно у школу. Вона ніколи не уявляла себе вчителькою, але це була єдина робота, яка не заважала її навчанню. Кожного дня, після шостого уроку, Марія вилітала стрімголов зі школи і їхала прямісінько у коледж, де перебувала до пізнього вечора. Навчання їй давалось легко, але поєднувати його з вчительською роботою було катастрофічно важко. І ось, сьогодні, її знову викликав директор до себе, детально пояснивши, що в її обов’язки входить щомісяця перевіряти зошити учнів. Марія це розуміла, але їй просто було ніколи це зробити! Контрольні роботи, курсові, семінари, ще й поурочні плани… вона вже не пам’ятала, коли останній раз добре спала…Але кого хвилюють проблеми інших?! Саме ця розмова з директором вибила Марію із її звичайного графіку, забивши голову цілою купою непотрібних дрібниць. Вона взяла під мишку пачку зошитів, які їй щойно вручив директор і вибігла на вулицю. Свіже повітря розвіяло її хід думок і вона побігла у перед, не оглядаючись по сторонах. Як раптом щось різке і сильне збило її з ніг, зошити розлетілись по сторонам. Марія сиділа на асфальті і дивилась на винуватця бунту – це був він.

Він тихий, спокійний, урівноважений. Завжди все сплановано і розраховано на перед. Він ставить собі нагадування на телефоні , щоб нічого не забувати та все встигати. Він прокидається за три години раніше, ніж йому потрібно вийти. Він ніколи не запізнюється, нічого не забуває. У всьому, що робить серйозний, принциповий і консервативний (у повному змісті цього слова). Він терпіти не може, коли ним маніпулюють. Саме через це нещодавно розлучився з коханою дівчиною. Йому здавалось все було ідеально, вони прекрасно розуміли один одного, їм було завжди добре разом. Він не поспішав з рішеннями, здавалось, ще не настав їх час. Як ось одного вечора його чекав ультиматум: весілля чи розлучення і речі твої вже спаковані. Він вибрав другий варіант, хоча розлучатись йому зовсім не хотілось – така постановка питання була для нього повністю неприйнятна. Він думав вона одумається, заспокоїться, але дівчина попалась горда. Йому ж не дозволяли принципи поступитись, це ніби втратити частинку себе.

Йому було важко змиритись із розлученням, але разом з тим, якесь несподіване відчуття легкості наповнило його тіло. Вони вже не жили разом довгий час, а він й далі продовжував їздити на роботу, поруч з будинком колишньої пасії. І хоч ця робота його давно не влаштовувала, він робив це за звичкою, інстинктивно, просто тому, що будь-які зміни йому були не по душі.

І ось, одного разу, повертаючись на роботу після обідньої перерви, щось незрозуміло швидке і сильне звалило його з ніг. Він подивився, а поруч з ним сиділа на землі втомлена дівчина. Її волосся було скуйовджене, повсюди валялись розкидані зошити, а вона просто сиділа мовчки на землі і дивилась у небо. Минула секунда часу, Міхаель лиш встиг подумати про те, що саме з ним сталось, як дівчина почала раптово заливатись від сміху. Вона сміялась так голосно, радісно і щиро, що Міхаель і сам почав посміхатись.

Привіт! – вона промовила, продовжуючи шкіритись від сміху.Привіт!- відповів Міхаель і подивився їй у очі, й потонув у них. Це була ВОНА!!!

Дуже хотілося б почути і ваші #історіякохання

@annakorr @anna_amway @av_maria @marina251282 @safijelil @viktoria_f_ @fruktanya

Ваші історії @daria0807 @sapf-ira я знаю, але, упевнена, про них також буде дуже цікаво почути іншим 😉

Хочу позитивно-романтичну стрічку у себе 😉😍🤗

#мояписанина