О гв не дома.
С фб.

«Треба краще ховатися – в туалеті, наприклад. Для чого робити це так публічно і напоказ?»

Туалет, по-перше, треба спочатку знайти. По-друге, навіть у США існує обмаль громадських вбиральнь, в яких облаштовані спеціальні кімнати для мам з дітьми. Годувати, сидячи на унітазі? Це негігієнічно і несправедливо по відношенню до матері і дитини, як і до тих, хто до цього туалету стоїть в черзі.

Коли я годувала, то не шукала місць, де мене було б видно зі всіх боків, але й не ховалася під корчем. А чому я маю це робити? Я такий же учасник публічного простору як і решта. Я знаходила місця, де мені було зручно і приємно годувати дитину. Найулюбленіше – лавочка в павільйоні «Джунглі» в Ботанічному саду.

Те, наскільки сам процес помітний оточуючим, більше залежить від дитини, ніж від жінки. Є діти, які не будуть миритися з пелюшками на голові та можуть оголяти мамині груди більше, ніж їй того хотілося б. Сама я ніколи не бачила жінок, які спеціально виставляли свої груди на показ, але навіть якщо це і траплялося, думаю, в більшості випадків це йде від втоми та необачності. Важко уявити людину, яка, використовуючи власні груди у 245-ий раз, аби погодувати немовля, раптом вирішила заодно нею звабити і випадкового відвідувача кав’ярні.

Ті, хто вважає, що жінки роблять це публічно, щоб своїми грудьми чи фертильністю похизуватися, роблять припущення щодо мотивів жінки. Іншими словами – вигадують. З таким же успіхом можна припустити, що чоловік з густою шевелюрою на голові не просто йде вулицею у своїх справах, а хизується волоссям та дражнить лисих. До того ж люди загалом роблять багато речей, аби справити враження на оточуючих: ходять до спортзалу, модного перукаря, купують дизайнерський одяг, дорогі машини та будинки. І тільки у випадку матерів, які годують власних дітей і, можливо, десь там навіть своїми зусиллями пишаються, це чомусь засуджується.

І ще мене дивує, де противники публічного годування цих жінок бачать? Дійсно, коли я сама була на цій стадії свого життя, жінки з немовлям, мені здавалося, роїлися під кожним кущем. Мене ця тема цікавила: як довго вони годують, як часто, де купують спеціальні топи тощо. Але щойно я полишила світ теплого молока, бачити їх я теж перестала. Ну сидить якась жінка і тримає біля грудей дитину. Не цікаво. Що змушує сторонніх її роздивлятися?!

«А чому їм взагалі треба кудись йти? Сиділи б вдома»

Лікарі радять годувати дитину рік, мінімум три місяці. І факт народження дитини не має каратися домашнім арештом. Ходити жінка має право не лише в крамницю та місця скупчення інших мам, як от дитячі майданчики та парки, а куди їй хочеться й куди їй треба. Соціальна ізоляція – одна з проблем матерів, що ускладнює без того непростий час в житті жінки. Ще вчора ти – топовий менеджерів з продажів, в якої від дзвінків клієнтів розривається телефон, а сьогодні – один на один з мініатюрним створінням, яке тільки й знає, що плаче. Традиційно жінка знаходилася в колі родичів, і не була в цей період настільки самотньою, як сьогодні. Можна їй хоча б в парк прийти і на лавочці посидіти, аби якісь люди були навколо? Ні, не місце?

Британський демограф Фред Пірс у своїй книзі звернув увагу на те, що чим меншою стає народжуваність у певній країні, тим більш тут стають нетолерантними до дітей та ворожими до батьків. У Сінгапурі, країні з одним з найнижчих рівнів народжуваності в світі, дітей у громадських закладах за кілька днів перебування Пірс взагалі не побачив. У тої же час в суспільстві активно обговорювали, що варто було б не пускати батьків з візочками в універмаги, бо вони там усім заважають.

«Але ж публічно годувати грудьми — це як мати привселюдно секс чи ходити в туалет. Це має бути таїнством між матерію і дитиною»

Годування грудьми – це не секс, не випорожнення і не таїнство. Всі ці порівняння – результат уяви людини, яка їх придумала. Алегорії, метафори, гіперболи та інші літературні прийоми не можуть бути підставою для позбавлення базових людських прав цілої групи осіб. Взагалі можна будь що порівняти з будь-чим, наприклад Місяць з сиром. Але це ж не означає, що на Місяць треба відправити інспекторів з контролю якості продукції.

Мати з дитиною має таке саме право перебувати в ресторані чи в крамниці, як і ця, без сумніву, креативна людина, в якій те, що раніше малювали на іконах, викликає асоціацію з тим, що вона робить туалеті.

Думаю, якщо б люди були змушені займатися сексом по 20-30 хвилин кожні півтори години, вони робили б це на публіці - як наш найближчий родич, мавпа бонобо. Кожний чоловік в Фейсбуці пояснив би, що неможливо ховатися майже третину всього часу.

«Але ж мені огидно на це дивитися чи, навпаки, мене це збуджує»

Люди - і не тільки люди – постійно викликають емоції в інших – своїми діями чи зовнішнім виглядом. Збуджувати можуть і привабливий молодик, і красива дівчина. Викликати огиду – п’яничка, що себе забруднив. Інвалід без ніг викликає жалість. Людина на Porsche – заздрість. Пухнастий котик – замилування. Чоловік з вузьким лобом та тюремними татуюваннями – страх.

І лише жінки, які годують власних немовлят, чомусь мають нести відповідальність за емоції оточуючих та змінювати відповідно свою поведінку. А вони, між іншим, роблять те, що з’явилося набагато раніше, ніж алкоголь, Porsche і татуювання.