Продовження історії про 🐓🐓🐓🐣🐥🐤 Слабонервовим не читати! Приїздить кума, я відкриваю їй двері, знаєте…

Продовження історії про 🐓🐓🐓🐣🐥🐤

Слабонервовим не читати!

Приїздить кума, я відкриваю їй двері, знаєте як в шпіонських фільмах, так швидко, хоп, заскочила, закрили, і стоїмо біля дверей, дивимось у глазок.

Розмова з кумою.

"Що за кіпішняк?"

Коротко переповідаю їй суть питання .

"Тю....Зараз піду подивлюсь, що там сталося!"

"Я з тобою" кажу я захватуючи в руку палицю бабці 🙈 До сих пір не знаю, навіщо я це зробила!

Обходимо хату, пір'я купа по всьому подвір'ю!

"О, то сьогодні у нас день подушечок! Робимо бізнес, Анетка!"

Пройшовши усю територію тричі, і не знайшовши чужого пса, я викинула палицю. Пару курок вже ходило по подвір'ю, але їх було дуже мало.

"Пора шукати наших куріпаток. Ти знаєш скільки їх було?"

"Звідки?"

"Тоді треба питати у бабуні"

"Ти що з дуба впала, її кондрашка хватить! А у мене завтра поїзд"

"Все нормальок! Ідемо"

Приходимо в кімнату до бабуні. Вона якраз прокинулась, самопочуття погане.

"О, Лесю , що ти тут робиш?"

"Та ось приїхала вас провідати. Доречі, дивлюсь вечеріє вже, може курочок вже загнати , щоб потім в темноті не шукати їх. Доречі, скільки їх у вас вже?"

"10 курочок і дві квочечки з циплятами, одні більші, другі менші"

"І скільки циппляток?"

"5 більших і 4 менших лишилося, то кіт з'їв, то хворіли дуже"

Виходимо з хати.

"Треба знайти усіх курок, що лишились, якщо багато нема, шмигнути на базар й купити нових, різницю баба помітить, але не буде така сумна, як буде заміна. І треба прибрати усе це пір'я!

"Фу , я цього робити не зможу! "

"Ок, це зроблю я, а ти йди бабу розважай"

Приходить через якийсь час Леся і каже:

"Ну що, я тебе вітаю, втрати невеликі, дві великі курки, два великих курча, одне з яких ще живе, але напівздохле, я його не чіпала, ну і три малих , ну в них м'яса небагато, і фіг його зна чи дожили б вони до осені взагалі!"

"Як ти можеш так казати?"

"А що, життя в курчат коротке, одне літко і на шашлик, якщо їли добре, а як ні, то хай яйця несуть, бо зимою на бульйон підуть!"

"А що з доходягою? Може, можна його врятувати?"

"Ой, Анетка, хочеш , рятуй, я цим займатись не буду . А я бігом шмигну на базар, підкуплю куточок нам!"

Дзвоню я доньці баби, у неї теж купа живності, і вона шарить в ній. Питаю, як врятувати покусане курча. Вона каже,'що треба обробити рани йодом, а в клювик закапати антибіотик.

Ми з невісткою, покоперсавшись в нашій аптечці , знайшли перекись , йод та панадол дитячий 🙈 Дітей вклали спати, і пішли рятувать напівздохлика , так його назвала Леся і ми з невісткою продовжували. Причому ми до нього так і зверталися, "Як ти себе почуваєш, напівздохлик?" "Тримайся, зараз ми тебе полікуємо"

Оскільки обробляти рани курці, яка бортається ногами і виривається, що є сили - важко, ми того 🐥 фактично залили з ніг до голови спочатку перекиссю, а потім ще й йодом. Ну і на десерт панадольчка у клювик, і не тільки, бо пручався.

За декілька хвилин наш клієнт був мокрий з ніг до голови, коричневий та липкий. Він весь трусився від холоду, хоч було літо, ми вирішили , що у нього температура, і панадол якраз допоможе👏👏👏

А щоб не було йому холодно, засунули його в якийсь старий бабин шерстяний чобіт, що був у сараї.

З почуттям виповненого боргу, ми пішли їсти нашу ранкову кашу, потім приїхала кума з кумом, сказали, що поповнення привезе донька баби, бо на базарі курей вже не було, а завтра це питання вранці буде вирішене.

Ми накрили на стіл , вирили за наш приїзд, посміялись, що не з проста баба постійно мене так зустрічає!

На наступний день бабі легше не стало, тому мені було важко ввечері їхати у Києв, лишаючи її саму. Та взяла обіцянку у кумів, що вони за нею приглянуть, і за моїм 🐤 теж. Лишила гроші у шафі, на всяк випадок , сказавши про це лиш кумі, бо інакше їх би вже поділили родичі між собою та поїхала в Київ.

По приїзду отримала смс від куми:

"Курей докупили, баба різницю не помітила. Їй ніби не краще,,але й не гіршає, лікарі кажуть, що це нормально для її стану.

П.с. Здохлик не витримав лихої долі та твого лікування та пішов у світ кращий. Але ти не хвилюйся, зараз він бігає десь зеленою травичкою і йому там набагато краще, ніж в чоботі, в який ти його запихнула. Ми його провели з усіма почестями і закопали під яблінькою, приїдеш покажу де!"

Ось так от з кумою, кожна історія, з якої ніби хочеться плакати, переходить в кумедну гумореску.

Або у нас з нею такий гумор, який не всім зрозуміти!😂😂😂

Та мені з нею легко і просто, я знаю, що завжди можу на неї розраховувати, хоч вона і далеко! І шо вона завжди підтримає у важку хвилину.

Тому від душі бажаю усім мати таких подруг, і побільше!

Вони як панацея від поганого настрою та усіляких проблеми!

#мамадвох #мамавогонь #жабка-царівана🐸 #апоговоритьто