#історіяродів
Ось і моя історія родів!! ПДР в нас було на 11 вересня, але так як чекали ми дівчинку (всі кричали в один голос:дівчатка родяться швидше) я вже на 38 тижні була готова родити)) Мабуть спрацювала сила навіювання, але саме тоді в мене й почались як я думала))) треніровочні схватки. Прийшла на огляд, взяли мене на крісло, бо ж я вже кричала, що це воно)) відкриття один пальчик) відпустили гуляти. Ну тиждень я  усєрдно гуляла, присідала кожен ранок, збирала розкидані по підлозі сірники,їла все, бо розуміла, що скоро...хоч зараз думаю, ходила собі вагітна, чого було так спішити))прийшла до лікарки на 39 тижні, Живіт нояв як на критичні дні, думала там відкриття вже 5 палців вєрочка... Ага півтори пальця. Я думала здурію... відпустили знов гуляти. 9 вересня почались сильніші болі, на той момент я думала, що це схватки, наївна...Моя лікар ( дай Боже їй здоровя, людина надзвичайно спокійна) сказала, якщо до понеділка не роджу, то будем викликати роди. Окей, я вже настроїлась на понеділок. В суботу вже почались ще сильніші болі, порівняно з тими, що були! Півдня ми з чоловіком засікали періодичність і сміх і гріх)) Зателефонувала до лікаря, вона розпитала що і як. Домовились на 19,00 зустрітись в роддомі, щоб вона глянула. Приїхали на огляд, відкриття 2 пальчики, відпустила додому, але якщо що то дзвонити їй. Мене з переляку перестало все боліти, я наїлась цукерок, винограду (нерви).  В 23,00 я набрала її, кажу, що приїду вже зранку, але в мене чуть підтікає водичка. Короче через 10 хвилин ми вже були в роддомі, де я мала лишитись ночувати в патології. Та де там, після огляду на вертольоті, я пішла до чоловіка казати, що лишаюсь на ніч, дойшла до нього і бац в мене відійшли води)))і тут мені стало по справжньому страшно!! Повели нас в родзал, підключили капельницю і почалось. Спочатку легенькі, відносно, схватки, які я периживала просто зупинившись ( бо в перервах я ходила з капельницьою кругами). Через дві години мене взяли на крісло і я офігєла. Ці огляди, а було їх два, для мене були  самі болючі в родах.Почались не реально болючі схватки, але я навіть не пискнула, тільки повторювала: ой божечки, ой людочки))нереально поміняти чоловік, гладила по спині. поки я не крикнула, що гладь сильно, а не лоскоти. все йдем гуляти, прийдем допишу