Агов, #сенйорінимамансіти, набридли #інтриги та #розслідування? Розбавити смугу мега нудною казочкою на ніч? А 🍅🍅🍅 ви запаслись? Не забудьте залишити їх у коментарях 👇. Не соромтесь, овочі нинче дорогі.😊
Отже, читайте:

#Мояісторія

Частина 7🐯 (хто там писав про 18???відчуваю, я їх переплюну!😂😂😂)

Наступного ранку, зібравшись за п'ять хвилин я побігла на творчу зустріч у клубі. Там познайомилась ще з великою кількістю цікавих дівчат та хлопців, що проживали в селі, або приїздили у гості з різних куточків України. Вираз "Схід і Захід разом" дійсно описував нашу дружбу. Ми готували концерт по темі тоді дуже популярної Вірки Сердючки, яка вела програму, навіть не пам'ятаю як вона називалась,можливо ви нагадаєте? Ніби вона була провідником у поїзді і в її вагоні їхали якісь відомі люди...Дівчата хотіли поставити декілька танцювальних номерів, і я їм допомогла у цьому. Те, що ми танцювали і взагалі наш зовнішній вигляд (короткий топ, джинсові шорти та 👠) ніяк не вписувався в формат свята, але я це зрозуміла лише тоді, коли прийшла наша цільова аудиторія - старенькі бабці з маленькими внучатами, повірте, про нас говорило усе село тиждень, це була новина дня!!! Слава Богу, за нашою ядовитою розкраскою і через їх поганий зір, вони не впізнали хто саме танцював "стриптиз", саме таким сучасним словом називали бабусі наш танок. "Аню, ти виділа, шо за стриптиз танцювали якісь дівки у клубі?" якось спитала мене моя бабуся за обідом. "Ні", ледве не поперпехнувшись їжою відповіла. Я не стала уточнювати, що під час стриптизу знімають з себе одяг, ми ж залишилися одягненими, думаю, бабуся мене не зрозуміла б...
Взагалі події від першої дискотеки до свята Івана Купала розвивались дуже стрімко, кожного дня репетиції, кожного вечора зустріч в очікуванці, потім заправка горючим, і танці. А після хлопці нас проводжали додому... Я боялась напоїв, які пили мої друзі, тому рюмку за рюмкою виливала у кущі,дивлячись як мої друзі п’яніють, стають веселішими та розкутішими, вони робили вчинки, які мені здавались і неприпустимими і прикольними одночасно. Я взагалі розривалась між своїх почуттів і вражень, все для мене було новим, цікавим і захоплюючим, але ця новизна й лякала.
Настав день святкування, ми ліпили вареники, прикрашали вербу, наводили порядки у клубі, для того, щоб замаскувати діри на сцені, пристелили їх доріжками, запам'ятавши попередньо місця, на які вставати не можна 🙈. Потім, зібравшись з дівчатами, співаючи пісні по дорозі, ми пішли до лісу за квітами, з яких сплели барвисті віночки, які пізніше, коли сонце зійшло за обрій, пускали по річці, за водою, і виглядали звідки чекати судженого-рядженого.😀 Ось такими народними традиціями багата наша країна, і я рада, що дитинство в селі дало змогу мені з ними познайомитись. Коли стемніло, ми повернулися до клубу, де нас чекали наші потенційні глядачі, концерт почався, до наших номерів було ще далеко, я дуже хвилювалась, адже це був мій перший виступ перед публікою. Завідувач клуб, Люда, запросила нас до кімнати, де було вже накрито на стіл, та стояли розлиті напої місцевого горючого, вилити не було куди, кущів та дерев нема😒, прийшлось пити😔. Я взяла в руки, як завжди, два стаканчика, приготувавшись морально до гіркого присмаку, зробила вдох, і випила😊, потім відразу жадно запила водою. Але після третього ковтка я зрозуміла, що то зовсім була не вода😔 і я переплутала стакани. Я змела пів стола, заїдаючи гаряч в роті та шлунку, але то не допомагало...
Настав час нашого номеру, друзі порадили знайти одне знайоме обличчя в залі і на нього під час виступу дивитися , щоб не перелякатись і не втекти з позором, я так і зробила. Випитий мною алкоголь вже вдарив мені в голову і хвилювання минуло само собою, натомість прийшов адреналін і жага веселилися. Ми виступили чудово, усі нам аплодували, навіть бабулі прозвавші нас самими лихими словами, що знали! І розвертаючись назад, я забуваю про діри у сцені, і однією ногою попадаю прямісінько у ціль. Добре, що це було вже за кулісами і ніхто не бачив як я, наче олов'яний солдатик, шкандибала на одній нозі до кімнати. Мені запропонували знеболювальне, ну самі розумієте яке, і я погодилась. Після концерту ми ще роздавали людям пироги та вареники, розігрували всілякі конкурси, знімали подарунки з верби, стрибали через вогонь та зустрічали світанок на місцевому ставку. Додому я прийшла весела і сповнена емоцій, і тільки вдома помітила, що мої штани усі у крові, а на нозі шикарна відкрита рана. Місцевий фельдшер була в шоці, як я могла таке витворити, але в подробиці я не вдавалось.
Дні минали один за одним, ми часто їздили в сусіднє село, інколи навіть в через одне, або й два. Інколи приїздили й до нас, дівчата знайомили мене зі всіма, але запам'ятати усіх я не могла. ПІсля танців хлопці завжди проводжали нас по домах, десь в цей період мене спіткав і мій перший поцілунок, і навіть й не один, але особливого романтизму або якихось почуттів він не викликав, я б навіть сказала навпаки, тому я його і не запам'ятала...Одного разу, на дискотеці в сусідньому селі, одна з дівчат запропонувала мені познайомитись з хлопцем, для приколу, і тому, що у нього є машина, щоб він відвіз нас потім додому. Мені не було важко, та й хлопець був симпатичний, тому так і зробили. Я б навіть не згадала його ім'я на наступний день, якби він не був основоположником моєї зустрічі з першим мої коханням, таким дитячим, але дуже болісним...
Три місяці літа полетіли як один день, і до Києва поверталося не розбещене міське дівча, а дівчина з певним досвідом, і з певними змінами у собі та своєму характері. У мене повернулась знов любов до села, повага до друзїв, я більше не вважала себе вищою чи кращою, я навпаки бачила їх перевагу наді мною, і тягнулася до наслідування. Напевно, це не найкращий вибір, але мені так подобалось, що у мене з'явилась маленька моя сім'я, компашка, з якою я завжди на одній хвилі, яка зі сльозами проводжала мене на автобус, взявши обіцянку з мене повернутися на наступні канікули, тобто осінні.
Почалося навчання, я продовжувала зізвонюватись і переписуватись з друзями з села, чекаючи з нетерпінням нашої наступної зустрічі. Але раптовий телефонний дзвінок зробив це чекання ще більш нестерпним. Дзвонив хлопець з сусіднього села, з яким я наче була знайома, але я його не пам'ятала, щоб застерегти, шо мені не можна показуватись у його селі, бо на мене чекають місцеві розборки, і якась крута фіфа хоче мені всі патли повиривати. "Ага, щас, хай спочатку дожене" подумала я, але попитала за що чекає на мене така участь. Виявилося, що таку свиню підклала мені дівчина з села, що вмовила мене познайомитись з тим хлопцем, який нас підвозив одного разу додому. Хлопець виявився "женіхом" фіфи,яка в цей час була у відїзді, а дівчина про це знала, і хотіла таким чином помститися фіфі, за що я не вникала, але поспілкуватися з нею тет-а-тет у мене руки чесались! Хлопець з телефону обіцяв залагодити з фіфою і навіть допомогти розібратися з дівчиною, за що я чемно подякувала, і ми домовились про зустріч, як тільки я приїду знову до села.😀

Далі буде...
#мояписанина
#таємнезізнанняегоїстки