У чоловіка алергія😒 Кашель дикий! Каже, що як ночуємо в батьків, йому легше. І це нібито на мої орхідеї! А у мене їх 6! І щось я не помічала, що протягом 4 років вони йому мішали, а тут враз почали мішати😞
Питання. Що вам дарували чоловіки на народження дитини? І що ви хотіли, чи співпали очікування? :) П. С. Питання саме до тих кому дарували:) якщо ви проти/не приймаєте/ і тд, то ніжно пролистуйте далі:)
Для того щоб я зіла щось те що не можна дитині, я мушу це істи вничку, або коли спить!!! Чесно? Мене це достало!!! Якщо я готую правильну їжу для нас трьох, але блін нам сухо і не смачно я достаю якісь закрутки , або роблю салат! І дитина просто не реагує на свою їжу починає ковирятись в тому що йому не можна!!! Ось і сьоголні , ми їли салат , поки я гріла щось він хапанув Капустину пекінську, і через 10 хв вона йому вийшла !!! Може фігня, але мене це виводить !!! Я хочу щоб у нас було все разом! Сніданок обід вечеря всі разом за столом , тому годувати окремо я не хочу, але ці його не слухняні пориви поковирятись в тому в чому йому не можна мене дратують .... дуже розумних прошу пройти мимо, чесно події останніх днів мене не радують , і я зла сцка
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Як навчити малого повзати? Він трохи повненький і тому може важко йому? Лікар казала ,що чекати і сам поповзе коли дозріє
Мушу написати цей пост, якби дивно це не звучало, але... останнім часом я дико хвилююсь, що моя дитина дуже мало говорить. Так, я знаю, що хвилюватись ще рано, і що в нашому віці якихось певних норм нема. Але все ж, я переживаю, а іноді, навіть, злюсь. То мені здається, що я мало з ним займаюсь, або що він просто мене не хоче розуміти чи не може. Я цілими днями йому балаболю. А він говорить пару слів. З того що говорить: - ти де? - кака - і то не завжди не каку - гав - говорить на всіх чотирилапих - курка - на всіх птахів - мама - дуже рідко - тато - теж дуже рідко Ну, а все решту просто набір звуків і складів. Я йому і мявкаю, і хрюкаю, і мукаю - він дивиться на мене і гавкає 🤷 ♀ 🤷 ♀ Блін! Ну чому? Чому я зараз беру і очікую від нього щось? Себе тривожу і його напрягаю? І коли можна по-серйозному бити на сполох? Покажіть, що говорять ваші дітки в нашому віці? Цікавить саме про хлопчиків? Бо дівчата, ті вже говорять «во всю» 🙏🙏🙏
Olga·В ожидании первенца
@anetka27, Вже домовились, що в понеділок йде до лікаря.
·Ответить