І так, нарешті я маю трохи часу на писанину😌! Отже, вчора моєму синочку був рік, цілий рік, аж не віриться! Він для мене був не аби який важкий! Важкі роди, реабілітація, жосткий деприсняк! Короче всьо на купу🙄. Зараз згадую і сміюся, але родити більше не хочу, але як дасть Бог то буде так, але на таку фігню більше не підпишуся😂! Перших три місяці, після родів, хотілося просто здохнути, так саме здохнути, а не померти, було дуже важко! Потім, як то кажуть:"попустило" і я почала звикати до того, що я мама✌🏼️, звикати до малого, розуміти мову його жестів, похникувань і плачу! Досі не віриться, що йому вже цілий рік, враження, що я просто сплю! Згадую, як килала пост з торбами в роддом, фотку з біркою після родів( це моя друга сторінка, першу видалила, псіханула😆), а тепер тішуся, що все по-заду! Тепер нові випробовування, він почав ходити, кусатися, проявляти свій норов, характер, примхи! Дуже переживаю, щоб я направила ті всі його примхи в правильне русло і він виріс настоящим мущиною, добрим і чесним! Хочу бути мамою з великої букви, ну є ж такі правда?🤔. От, дай Бог дівчата нам всім терпіння, оскільки ми мами, і терпіння то найголовніше, це я зрозуміла за цей рік життя з сином! Тож люблю тебе мій Макарка, доброї долі тобі і всім бобра💋