Хочу виговоритись,бо розумію що мабуть такі проблеми як у мене майже в кожноі з вас.Пройшло два місяці після родів а емоційно легче нестало.Попри проблеми зі здоровям мене неоминули і проблеми в особистому житі.Ми планували з чоловіком вагітність,але мабуть мого чоловіка мій стан всеодно застав в розплох.Він і був радий але був і розгублений.Ціла моя вагітність пройша в очікувані на увагу любов.Ставиться мій чоловік до мене добре..неб,є,необзиває....але мабуть мені цього недостатньо.Коли на більших сроках наше з ним статеве життя припинилось..стало все ще гірше,ми стали ніби чужі,я почала його ревнувати.Одного разу він прийшов в ночі після корпоративу п,яний..і почав говорити дивні речі..які надихнули мене на думку що він попяні міг мені зрадити.В цей момент на 8місяці вагітності..я немогла стримати емоцій..була страшна істерика...!На другий день він непамятав що говорив...а я була налаштована піти від нього.Та так як мені особливо нема куди йти...я мусила його вислухати..і постаратися повірити що мій чоловік мені вірний.моя ревність підсилилась в сто разів...і це почало ще більше руйнувати наші відносини.Після недуже легких пологів..я довго відходила..інколи ми навіть толком і неспілкувались..бо небуло часу на це.Зараз він мені здаєть абсолютно незрабним,розгубленим,непутьовим.Сварки у нас майже щодня.Я бачу що я його дратую а він мене.ЙОМУ здається що він мені допомагає...а мені цієі допомоги замало...я вже навіть нечекала двох місяців після родів..а відновила статеве життя,з надією що це мені допоможе..та все марно.Мені здається що він надто себе жаліє....а коли є діти потрібно багато чим жертвувати..за два місяці я дуже багато разів хотіла з ним розлучитись втікти від нього..Але згадуючи нашу з ним любов..надіюсь що можливо все наладиться..тим більше я б хотіла щоб мій син жив у повноцінній сім,і.Дівчата порадьте як ви перебороли цей після родовий кризис(і ще немало важний фактор.це моя самооцінка...після родів на мені залишилось 10кг)