Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Я не нормальна мати. Син пробув вдома тиждень і я його сьогодні з великою радістю відправила у садок. Він ревів, пручався, не хотів йти. Я його зтягувала з ліжка за ногу, бо він взагалі не хотів йти. Накричала на нього. І по відчуттям я розумію, що він так мене задовбав за цей тиждень, шо я просто не маю ніяких сил! Є ж діти, які сидять вдома і не ходять в садок! Це чи діти інші, чи мами нормальні. Як ви гадаєте? Як перестати агресивно ставитися до своєї дитини? Іноді я стала перегинати палку… навіть був випадок недавно: син був з чоловіком у ванній і у малого шось впало. І він почав плакати, просити чоловіка не казати тільки мамі… Я психопат. Будь ласка, без їдких коментарів від яжмамок. І так тошно. Порадьте, шо почитати, Шо подивитись, шоб виправити ситуацію
Дівчатка , що порадите робити ( може хтось стикався ) кинули на гроші в інста. Купляла я в магазині чохол на телефон , мені швидко прислали , але був брак , я їм написала про це, вони ж одразу на наступний день прислали новий цілий. Потім через деякий час вирішила у них замовити ще два товари і проплатила на перед . І вже два тижні голову морочать. Кожного разу якісь обіцянки , вибачення і тд. Вчора вислали посилку , отримую , а там чохол на телефон( це зовсім не те , що замовляла ) . І знову ой вибачте , як же так і тд. Розумію , що кинули на гроші. Щось можно зробити , добитись чогось чи ні ? Куди звернутись ? Може кіберполіцію ?
Мої нерви уже на грані.. а це всього тиждень материнства. Малюк цілими днями їсть і смокче груди, але чи там мало молока, чи що. Не наїдається і плаче, майже не спить... догодовуєм сумішшю ще з пологового. Груди горять і болять від постійного смоктання. Важимо його до і після їжі але рідко тому що він так кричить що просто забуваєм це зробити і одразу починаєм кормити. А ще одну грудь він бере неправильно, під соском вже синяк😢 не можу йому нормально вкласти грудь. Хтось може допомогти порадою? Я зараз неадекватна, плачу цілими днями 🤷🏻 ♀
Мої емоції мені не підвласні, вчора ввечері чоловік повідомив, що відтепр з понеділка по пятницю після роботи почне відвідувать секції по боротьбі, тренажрний зал і ще басейн по суботах. Що вечорами йому скучно і він тупіє вдома. Не можу зрозуміть у мене егоїзм бунтує, розуміючи, що він свідомо залишив на сімю 1 день , чи здоровий розсудок, а егоїзм це вже його порок, раз в цей не простий період він обирає себе. От ця думка засіла в голові від моменту коли він це сказав. Коротко опишу його планований графік - в 6-00 підйом, в 7 вже виїзджає на роботк працює до 19-30 десь, а на 20-00 до 22-00 його гуртки, додому десь о 23 буде повертатися. У нас що криза якась настала, я пропустила щось😔 А в мене декрет на носі і я засяду вдома після 10 років активної роботи. В зал з ним не піду тренер не хоче працювати з вагітною, хоча раніше ходили разом. В басейн мені зручно дньом і в районі, а не туди куди він хоче. Хобі - 0. Раніш займалась в пілонній студії, зараз зрозуміло, що не ходжу. Як налаштуватись на одинокі вечора, вагон вільного часу....і прийняття, що на тебе виділили 1 день в тиждень. Скандалить тут не варіант, щось робить потрібно з собою😥
Pokydyuk Daria·Мама сына-младенца
@denismother, дякую за пораду, спробую. і сподіватимусь, що у нас це теж минеться...
·Ответить