Я ще встигну набутись сама,
у той час, коли виростуть діти.
Може, буде тоді зима,
ну а може, цвістимуть квіти.
Я ще встигну набутись сама,
повертатись до чистого дому,
бо якщо там нікого нема –
То й смітити у нім нема кому!
Я ще встигну набутись сама –
і читати книжки вечорами,
бо в дітей буде сво́я сім’я –
вже не треба буде́ їм мами.
Я ще встигну набутись сама,
ну а поки – перу та готую,
і від ранку до ночі дітям
всю себе віддаю і дарую!
І я дякую Богу за те,
що у мене такі є турботи,
ну і що...