Чи було у вас відчуття спокою наодинці після стосунків?
Зловила себе сьогодні на думці…
що мені зараз спокійно одній. Без відносин.
А ще пару років тому я боялась навіть уявити, що буду сама…
бо 19 років разом, потім ще одні непрості стосунки — і здавалося, що без чоловіка я просто “загублюсь”
А зараз навпаки — я вперше відчуваю, що стою на ногах і опираюсь на себе
І знаєте, що цікаво…
не тягне вже в ті “емоційні гойдалки”, навіть якщо людина повертається
Мабуть, щось всередині реально змінюється
У кого було щось подібне? Як ви це проживали? #першийзапис
Комментарии
Це дуже чесно 🙂
І насправді це нормально — хотіти уваги, тепла, близькості
Просто важливо не плутати це з “будь-якими відносинами”
Бо коли добре з собою — вже не підеш аби куди ❤️
Суто моя думка. Мені здається молодими більшість з нас хотіли відносин, сім'ю, дітей. Як згадаю скільки я ревіла, що в мене немає хлопця 🤦🤦 Ну не дурне га. Бо соціум промивав мозок "найголовніше це свм' я, діти, чоловік. Це справжнє жіноче щастя". І ось ти клюєш на цю лабуду та з роками розумієш, що ось є чоловік, діти, шлюб, а щастя щось не прийшло. З роками приходить розуміння, що бути одній як раз і може бути саме те твоє щастя. В з тим які зараз чоловіки, то багато жінок обирають були одні і кайфують від того. Тож якщо вам зараз справді добре, то насолоджуйтесь цим станом. А життя ж буває непередбаченим. Можливо через 5-10 років, в може і через рік ви закрутите шалений роман і взагалі переїдите жити на Балі 😉
Дуже відгукнулося, особливо про “соціум промиває мозок”
Бо реально багато хто йде в стосунки не тому, що хоче, а тому що “так треба”
І я от теж тільки з часом зрозуміла, що стан, коли тобі добре з собою — це взагалі база
І вже з нього або будуєш щось здорове, або не будуєш взагалі 🙂
А ти зараз більше кайфуєш від цього стану чи все ж інколи тягне “в відносини”?
Якось розмовляли з чоловіком, якщо раптом щось станеться і ми залишимось кожний сам окремо, що буде? Я мабуть хотіла б одна і залишитись, а він каже "я вже один не зможу, тому навіть і не мрій)"
Це добре, що ви змогли дихнути на одинці, а не впадаєте в депресію.
Розумію дуже добре… я колись теж боялась навіть подумати, що залишусь одна
Але знаєш, цікаво, що коли це проживаєш — страх більше в голові, ніж в реальності
І в якийсь момент навіть з’являється відчуття спокою
А ти як думаєш — це більше страх звички чи реально самотності?
@irina5683a звісно страх звички. Бо коли ти живеш з людиною 20 років і тут раптом одна....
Ви дійсно добре себе налаштували, багатьом потрібна в цьому плані допомога психолога.
@innageorgieva35 Так, це правда… коли різко змінюється життя, дуже вибиває з опори
І я теж колись думала, що без допомоги не впораюсь
Але знаєш, мені більше допомогло навіть не розмови, а коли з’явилось щось своє — де я могла переключатись і відчувати контроль над своїм життям
Ти зараз більше про те, щоб “пережити це”, чи вже хочеться якось новий етап будувати для себе?
І я не хочу відносин)) ну мені хочеться уваги, компліментів, спілкування) але не відносин) теж кайфую сама) тільки якщо чесно сексу хочеться іноді, а без почуттів не можу 🤷 не отримую насолоди...