Завершення ГВ в 1.6 років: істерики дитини та мій стрес

#завершеннягв Колись я буду згадувати цей час, час який не я захочу повертати назад і ностальгію не буду відчувати, уж точно.

Час завершення третього ГВ в своєму житті.

Так важко мені було напевно тільки при налагодженні ГВ вперше та втретє 🫣 І то, ще якийсь ресурс був. Зараз вже здається ресурсу просто немає, а фрустрації аж занадто для мене.

Зараз часто виникає думка, як я взагалі опинилась в такому стані, у що перетворилось моє щоденне життя.

Це лютий треш, які істерики закатує малий, я чесно не знала таких раніше з дівчатами.

А завершити ГВ мені необхідно в певні терміни, в мене 2-3 тижні, бо у вересні вже точно запланована поїздка без дітей. І я погодилась на неї, тому що відчула, що досить відкладати себе та своє життя. Я достатньо даю і дала вже дітям в їх немовлятковому віці і для старших ще і далі продовжую бути поруч, не працювати і включатись в їх процеси життя.

Я вважаю 2 роки, 2,2 роки і 1,6 роки Грудного годування це достатній мінімум, який я забезпечила дітям, зі свого власного бажання і розуміння потреб дітей.

Але завершення в 1,6 роки виявляється таким іспитом для мене, що я в ах@ї. В мене самої кожен день істерики. Як я не стараюсь, все одно провалююсь. Вже навіть виникає думка, не відміняти поступово (зараз лишаю тільки на 1 сон вдень, на нічний сон і нічні) А просто різко все забрати і перетерпіти цей час будь що б не було. Можна сказати це стресовий варіант, але хіба не стресовий цей поступовий варіант?? Дуже стресовий і малий вічно реве, і я…