Вічне Питання (не для сварок) . Просто мене зачепило. Моя знайома не колить дитині вакцини. Бо її знайомий лікар переконав цього не робити.( і вона мене переконує в цьому ). Бо дитині вже колять дану хворобу і імунітет вже слабший взагалтному. Я своїм дітям вколола все і додаткові і колю далі по календарику . Тож чи є це злочин лікаря переконувати не колоти вакцини . Або ж навпаки переконувати колоти , бо можливо ми чогось не знаємо . І такий нюанс або співпадіння. Мій старший син в 5 років вколола превенар 13. До цього він ніколи не кашляв , немав бронхітів . Після вакцини , вже мав 3 бронхіти і 1 пневмонію ) це факт , хоча думаю можливо це таке співпадіння .
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Привітик) хочу на наступному тиждні поміняти свій айфон 12 про на 15 про. У кого 15 про? Як вам він? Як батарея? Бо побачила відео , де в коментах всі пишуть що батарея гівно( і зараз вже незнаю( P.s. Чохол вже купила на 15 про, надіюсь, що про батарею це неправда
Найближчі люди.... Чому вони відштовхують в момент, коли потрібна підтримка або просто добре слово?.. Так боляче усвідомлювати, що ти майже одна, з одного боку, а з іншого - в тебе своя сім'я, розуміючий чоловік, прекрасна донечка, все, що треба для щастя. Але ж я теж хочу бути близькою з мамою, сестрою... Чому в момент гіркоти на душі, замість підтримки чуєш насмішки і непотрібні поради? Чому, опинившись у величезному місті, де чоловік постійно працює, а ти з малям, замість слів мами :"доню, ти в мене сильна і будеш хорошою мамою", ти чуєш "як це ти не даєш води?", "ну і що що на гв, там нема нічого доброго "," нащо те узд, ти угробиш своє дитя", "а от я тебе з двох місяців картоплею годувала, а ти жалієш дитині майже в рік кусок торта"??? Чому слова, почуті в 5 років від мами " якби не ти, я жила б краще ", так глибоко засіли в душу, а вчинки підтверджують, що не така ти вже і бажана дитина була??? Чому так важко це все відпустити і жити далі? #крикдуші 😭😭😭
Все! Немає сил боротися із соскою. Ну не можу я її прибрати. Вже і різала і качкам сам викидав, але все одно згадує і починає істерику. Ні він не плаче, він кричить несамовито що в мене кров стигне. Кричить до хрипоти( Раніше була соска тільки на сон, тепер і вдень просить. Я не знаю як з цим впроратись 😭 До скількох років це нормально бути з соскою? У старшого я прибрала за 1 раз, але це зовсім інша дитина
