В мене в доньки були істерики. Розмови не допомагали. Я брала її на руки (садила на коліна) і міцно притискала до себе. І в цей час говорила, як я її люблю спокійно і монотонно повторювала).
Ну або переключати на щось увагу (типу он, дивись, яка цукерка/ давай вдома пограємось *** іграшкою/ що ти хочеш на вечерю?/ а памʼятаєш, коли ми летіли в літаку?…)

З сином нам пощастило, жодної істерики ніколи. І з ним завжди легко домовитися .

1) «забити» на оточуючих
2) зрозуміти причину істерики. Є істерики (наприклад, перевтома), з якими нічого не зробиш. НІЧОГО. У моєї старшої були істерики. По годині-дві. І коли я в її віці, бувало, прямим текстом питала: як я можу тобі допомогти, вона дивилася на мене повним сліз і безсилля поглядом і казала «не знаю». Але якщо була одна така істерика, то буде й друга (( попробуйте згадати, зрозуміти, що не так було. Мою ДУЖЕ тригерила французька мова. Вона тоді її ще не розуміла і кожного разу, як я з кимось говорила - це був жах. Як зʼясувалося пізніше, вона з тривожних, тому сьогодні я більшість її давнішніх істерик можу списати на її страхи і на незрілість мозку (десь мультиків забагато, десь емоцій, десь ще щось).

Тримайтеся.
Якось бачила одну маму тут, вона з АБСОЛЮТНО спокійним обличчям вела руку дитину в істериці. Я одразу пошкодувала, що не записую - це вищий пілотаж. Хоча хто зна, може всередині у неї все кипіло. Я просто вичавлена після істерик малих, спокійна я чи ні.

Мы выходим. Потому что я не выношу истерики в общественных местах. Вот беру его за руку, вывожу орущего на улицу в сторону или на руках выношу . А там пусть покричит и успокоится. Потому я уже поняла, что в момент пика истерики он меня не слышит и все эти погладить, обнять, переключить у нас не срабатывает. Как показала практика ему не интересно долго орать без моей реакции , через пять минут он снова в себя возвращается . Если начинаю причитать, уговаривать, обещать, то это все только затягивает его истерику надолго

Никогда не было такого. Могу вам только посочувствовать. Если такое дома я сама где-то закрываюсь чтобы ее не прибить 🙈🫣 как бы я себя не вела время истерики не изменится, я жду когда она успокоится, все вопросы к ребенку и объяснения после..

Саша, просто забей хер, это и помогает быть спокойной. Есть период, когда они так орут часто. Потом реже. Вот это что сделала, делай каждый раз. Остановила, обьяснила, подождала, он побился в истерике, успокоился, пошли дальше. Обычно немцы не лезут, слава Богу это не наши бабки. И, на самом деле, тут же дети- цари, так что истерики вообще никого никогда не удивляют.

Вы все правильно сделали. Вы умница. Ещё смотреть , чтоб не навредил себе. У моей младшей однажды была истерика возле ларька, рядом дорога, это был треш, она прям бежать хотела на эту дорогу. А в магазине попроще, хоть стены есть.