І ще питання - якщо обирати між західною Україною та закордоном, щоб ви обрали і чому?
Враховуючи нашу ситуацію, то з коштами мʼяко кажучи не ок….
Якщо готові з двома дітьми на розподільчі табори і на вивчення нової мови,то без грошей,авжеж, закордон. Сину точно восени доведеться йти закордоном до школи, плюс сімейне навчання в українській школі. Це прям важко. Оцініть всі за та проти
Не люблю западную Украину, не в обиду кому-то, но вот так. Поэтому для меня выбор однозначный. Правда есть одно НО. Которое не указано в посте. Если с мужем и западная или без мужа, но Европа, то я бы подумала. А если муж выездной, то и думать нечего
Если бы муж был не выездной, то остались бы вообще в Киеве. А так уехали за границу
Конечно заграница :)))
Почему ? Потому что - это совсем другая жизнь
Но чтобы понять - нужно вам сравнить
Каждому свое
Я себя не представляю за границей. Я работала 3м в Чехии - не мое…
Но в нынешних условиях, если б муж был выездной - то заграница! Там хоть пособие платят. Первое время можно перекантоваться.
И у вас мальчик. Еще каких- о 4 года и его все равно придется вывозить( так что лучше сейчас.
Я подживаю и работаю в Трускавце с 2020 года. При том, что это курорт - село селом. Их отношение ко всему, скорость работы и обработки информации… мне как киевлянке, тут ооочень тяжело. Что-то вменяемое купить - только через интернет, либо ехать во Львов 100км. Уровень обслуживания - 🤦🏽♀️.
Цены на жилье - космос. В Киеве дешевле. Продукты тоже как в Киеве.
Поэтому надо пробовать и рассматривать конкретный случай. Мне что тут, что в европе, вот эти приколы недели выходных потому что какой-то праздник - это ужас.
Для меня выбор очевиден уже давно. Мы уехали и назад не планируем возвращаться
да, сильно все не стабильно в Украине, я не готова жить в таком стрессе, плюс у меня сын, не хочу его в армию отдавать
Якщо чоловік може виїхати, то однозначно виїзджати. Якщо ні то залишатися. Але для когось і чоловік не проблема)) хтось з легкістю розлучається і живе за кордоном, в хтось не може змиритися і звикнути до всього іншого і нового. Бувають випадки що батькам ок, в діти і депресії важкій і повертаються. Спробуйте! Повернутись завжди можна)
Как выше. Если бы мой муж остался в Украине, то мы бы жили на западной. Но решали бы вопрос с выездом. Я бы не смогла долго жить на западной Украине. Не мое
Западная/Центральная. Муж выездной,сидим тут. В той же Европе тоже не все так легко и просто. Из всех выехавших знакомых только 1доволен,бо он айтишник,и ему все равно где работать
Если с мужем выехать можете ,то конечно другая страна .Мы уехали и возвращаться не планируем
Може я лінива, а може сильно люблю Україну та закордоном я б не жила. В 22 році була 2 місяці в Чорногорії і зробила для себе висновок, що трохи пожити, відпочити так. А так, щоб постійно, то не моє. Все не рідне. Це як ти живеш в себе в дома або приїхав в гості. Як би в гостях не було добре та вдома все одно краще.
Мы живем на Западной уже год. Минусы для нас : сервис здесь слабоват, погода очень скачет из-за этого постоянные головные боли и болели по началу часто, менталитет отличается - праздники и выходные мало кто работает, мы из Харькова, поэтому долго привыкали к меньшему городу. Хожу к девочкам на процедуры с Юга и Востока страны, все плюются, но выбора нет. Одна неприятная ситуация была на площадке, дочку назвали москвлька, хотя она говорит на Украинском языке, но просто она сказала, что из Харькова и другая девочка решила ее оскорбить. Из плюсов - тихо и спокойно
@nata_wa, @polina.vadimovna, @alexandra-os, @dana1823, @dashamamamashi, @simplessjoke, дівчата, а чому так однозначно закордон? Хочеться почути вашу думку 🙏
Бо зараз безпечного місця немає ніде в Україні, якщо вже брати в глобальному плані. Ми поїхали 1,5 роки назад, до цього за межі Київської області не виїжджали, ми обрали не Європу, ми на іншому кінці світу в Канаді. Тут, правда, свій сусід ідіот поряд, є свої нюанси, але вже звикли, плануємо своє життя тут
Хочеться спокою! Працювати, виховувати дітей, подорожувати, навчатися,… і не боятися тривог. Набридло читати хто і скільки вкрав з верхівки, правосуддя якого немає і т.д. Не хочу, чесно, виїзджати, але більше хочу спокійного життя.
Потому что ракеты над головой не летают ,в Украине нет безопасного места .Потому что у меня сын ,а война будет идти ещё годами и не факт ,что даже после окончания не начнется потом заново через 10-15 лет .Потому что я не хочу думать ,превратится ли Украина в страну ,где служат обязательно даже девочки и переживать за дочек .Не хочу терять время с младшими ,у них идеальный период для адаптации в другой стране ,они легко выучат язык и к школьному возрасту будут себя чувствовать как дома ,возможно уже и с паспортом другим «в кармане».У меня старшая дочь на второй день войны видела как ракета влетела в высотку ,до сих пор помнит ,первое время истерики были ужасные ,я не хочу чтобы она или младшие дети когда-нибудь видели подобное .Если я могу им дать безопасность ,то это самое ценное ,в Украине этого нет нигде .
Закордон. Більше можливостей, особливо якщо не маєте віддаленої праці. Так, важко. Але більш менш безпечно
Ціни... в Україні ціни на продукти такі ж як, наприклад, в Польщі. Але в Польщі значно вища зп, навіть на найбільш "низькооплачуваній" роботі.
Ми прожили за заході країни 3 тижні. Потім два місяці а Німеччині і ось вже 3 роки в Англії. Я б обрала закордон 🙈
Нікого не схиляю. Але мені важлива атмосфера в якій зростає дитина. Тут все інакше. Еміграція це важко. Але я так задоволена школою, що це не передати словами. Дитина вільно зараз розмовляє на 2х мовах англ і рос. Знає укр і іспанську (цю в школі вчать)
Тут є інші проблеми, але вони всі стають не такими складними, коли я бачу що зараз в Україні. Там нема безпечного місця, а осей срач між людьми на рівному місці мене просто вбиває. Всі знають, що слухати, на якій мові розмовляти, перед ким вибачатись і як виховувати дитину… поки що мені закордоном спокійніше.
Але це не легко. Добре все зважте.
Дівчата крик душі, ви вірите в скору перемогу і покращення життя? Сиджу і думаю залишатись тут, чи поїхати в іншу країну і розпочинати там нове життя? Хто ще планує зараз переїзджати?
Дівчата, я в «бешенстви». Ці грьобані підгузники мене доведуть. Протікають кожну Божу ніч. Вчора о 20 я одягнула підгузник, о 2 він протік і о 5 малий знову був мокрий 🤯🤯😢😢. Інколи по 2-3 рази🤦🏼 ♀ 🤦🏼 ♀ 😩 і вони не повні, по розміру підходять, пеніс малого в нормальному положені. Порадьте торгову марку, які відрізняються супер швидким поглинанням вологи. Пробували хагіс нічні, памперс всі - і нічні, і не нічні, і трусики, і підгузники, Goon , Ліберо і тач, і up&go, і комфорт, і якісь німецькі брала, і беллу😔😔😔😔😔😭😭😭😭
Чоловік не дозволяє назвати наших дівчат Кіра і Мірра🙄 А я вхняпилась в ці імена і все. Старша Аріна. Мені так гарно Аріна, Кіра і Мірра Сергіївни. 🥰 Хто з родичів запитає які імена мені подобаються, всі кривлять, нікому не подобається. Мені аж на зло всім так назвати хочеться. Чи я надто гормональна і вони реально негарні імена.... Дівчата, який вам варіант подобається? 1.Марія і Олександра (Маша і Саша) 2.Ульяна і Мар'яна 3.Кіра і Мірра (Кірочка і Міррочка) 4.Марія і Анна (Маша, Машуля і Аня, Анютка)
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Питання. Що вам дарували чоловіки на народження дитини? І що ви хотіли, чи співпали очікування? :) П. С. Питання саме до тих кому дарували:) якщо ви проти/не приймаєте/ і тд, то ніжно пролистуйте далі:)
🧁🧁🧁·
Не люблю западную Украину, не в обиду кому-то, но вот так. Поэтому для меня выбор однозначный. Правда есть одно НО. Которое не указано в посте. Если с мужем и западная или без мужа, но Европа, то я бы подумала. А если муж выездной, то и думать нечего
Таша ·
Може я лінива, а може сильно люблю Україну та закордоном я б не жила. В 22 році була 2 місяці в Чорногорії і зробила для себе висновок, що трохи пожити, відпочити так. А так, щоб постійно, то не моє. Все не рідне. Це як ти живеш в себе в дома або приїхав в гості. Як би в гостях не було добре та вдома все одно краще.