Чи вчите ви свою дитину давати здачу?
Сину 5, є двоюрідна сестра(моя племінниця). Вони ровесники. Ходять в одну групу в садочок і часто проводять час разом. Якщо їй щось не сподобалось - вона одразу б'ється, навіть своїх батьків чи мене може. Ніякі розмови, прохання не діють. Я вчу сина давати здачу. Хоч вона і дівчинка. На мою думку, поки дитина не зрозуміє, що за те що ти махаєш кулаками - можеш і сам получити, до неї не дійде. Першому бити не можна, тим паче дівчинку, але постояти за себе - потрібно. Не важливо, це дівчинка чи хлопчик, вони діти. Вони повинні вміти за себе постояти і повинні вчитись, що битися - це не норма. В майбутньому(та й вже зараз потихеньку) акцентую увагу, що це все таки дівчинка і краще спочатку сказати, що тобі це не подобається і попередити, що наступного разу даси здачу.
А сестра, її чоловік і мама вважають що здачу давати не потрібно, вона ж дівчинка. То що, тепер якщо він хлопчик то його можна кожного разу бити, а він не повинен реагувати? Тоді вона почне бити постійно. Коли якісь суперечки в них, кажу сину підходь і кажи - розберемось. Або нам, або виховательці. А він потім розказує, що підійшов до виховательки, пожалівся, а вона сказала, що ябЄднічать нЕхАрашо. От і все. Тому моя позиція така)))
Можливо я розмірковую з позиції мами хлопчика? Хоча я так не вважаю. Діти є діти. Кожна дитина повинна розуміти, що битись не можна.
Як ви вважаєте?
Доброго вечора.
Поділіться будь ласка досвідом, як відбувається комунікація в садку. Прийшов новий хлопчик і почав бити сина, після того як він стабільно на це жалівся, ми сказали нехай дає здачу. І от забираємо дитину, а вихователька каже щоб не вчили давати здачу, при цьому батьки цього хлопчика нічого не хочуть робити, кажуть ну то ставте його в кут якщо бється.
Чи існують садки де вихователі нормально ставляться до того, що дитина себе захищає?

Дитина проходила в садочок 5 днів. За 5 днів 2 укуси. 🤬 Один на спині, інший на передпліччі. Про один вихователька попередила ввечері. Другий я побачила вчора, коли купала. Софія каже, що вихователька не бачила. Кусає одна і та ж дівчинка. Перший раз її мама вибачилася, я поставилася з розумінням, що це діти. Але тепер я навіть не знаю 😔 Мені боляче навіть дивитися на ці укуси, а які вони болючі для дитини. Тим більше здачі давати Софія не вміє, бо вона ходить в садок, а не на ринг, вміє сказати...
Я не нормальна мати.
Син пробув вдома тиждень і я його сьогодні з великою радістю відправила у садок. Він ревів, пручався, не хотів йти. Я його зтягувала з ліжка за ногу, бо він взагалі не хотів йти. Накричала на нього. І по відчуттям я розумію, що він так мене задовбав за цей тиждень, шо я просто не маю ніяких сил!
Є ж діти, які сидять вдома і не ходять в садок! Це чи діти інші, чи мами нормальні. Як ви гадаєте?
Як перестати агресивно ставитися до своєї дитини? Іноді я стала перегинати палку…...

Наукою доведено, що стать дитини від жінки не залежить🤷🏻♀️ Але мені так запам‘яталась фраза моєї сестри років 15 назад, коли вона дізналась, що вдруге вагітна: «Ти що, який хлопчик! У мене кров з негативним резусом, отже друга буде теж дівчинка!». (Тобто, мають народжуватись тільки одностатеві діти: підряд одні хлопці або дівчата). Не знаю, звідки вона це вичитала чи хто їй таке сказав🤔 Але! Другу народила все-таки знову дівчинку. Потім я почала все частіше дізнаватись про такі випадки з одностатев...

Дівчата, малий штовхає дівчаток...
Може є якісь лайфхаки?
Предісторія: в дворі є дівчинка на три місяці молодша, вона його била по голові машинками, лопатками, руками ( не всім зразу, но всі три ситуації були, бачили зразу розбороняли). Він в цей час був в шоці і просто заходився слізьми, не знав, що робити... Через деякий час, в нього змінилася поведінка, тепер він її лише бачить, підходить і штовхає, це в нього постійно замість вітання. Я його перевчаю, говорю, що треба дружити, що не можна би...
Я с вами солидарна. Каждый имеет права за себя постоять и не важно девочка или мальчик.