Ему 4 он не должен их контролировать

В мозгу формируются нейронные связи отвечающие за контроль эмоций - после 8ми лет. Только начинают формироваться и созревают дальше примерно к 18 годам. И для того , чтобы они хорошо и правильно формировались важно не давить на ребенка за то, что он не делает сейчас то, что просто физически не может сделать.

А как вы общаетесь дома,орёте на ребёнка, можете ударить?

😹😹😹 без обид. Взрослые контролировать эмоции не умеют. Он же малыш. Прям совсем крошка. Много приучать его понимать свои эмоции. Но в любом случае, это экстра рано…

В цьому віці це норма не контролювати їх. Щастя, коли є хоч якісь позитивні зміни…

Сложно сказать, книги по эмоциональному интеллекту, посещение сада/школы и кружков обязательно, чтобы понимал, что он не один и вокруг есть ещё дети. Я в основном это слышу от мам, у которых один ребёнок в семье, поэтому я считаю, что таким детям полезен социум в чем-то и общение с другими.

У нас тоже было всякое. Нам очень помогали прогулки с тоемя девочками. Их в семье трое и мне очень нравилось их взаимодействие друг с лругом. Во-первых, они его научили играть сами, научили взаимовыручке, самостоятельности и выживанию. Во-вторых, я стала иначе реагировать сама на какие-то ситуации. Я посмотрела, как ребята воспитывают девочек и поняла, что я черезчур дую в жопу в какие-то моментах. Если он зовет, сразу бегу. Я перестала реагировать на его просьбы через крик. И ребенок поменял свое поведение. В каких-то моментах я стала жестче.

Я теж не завжди вмію контролювати свої емоції. Так що я розумію Вашого сина. А мені буде 34 в цьому році. + 30 років до віку вашого сина. І ще й навчалася і працюю практикуючим психологом. 😅дозволяю осуд в мою сторону кому потрібно 🥰😁

Моя до 6-ти лет вообще неадекватно на всё реагировала, крик, истерика. Потом уже мозг повзрослел немного и начала понимать, что нельзя так. Но до сих пор "реактивный" характер.
Я много объясняла по каждой ситуации, как правильно нужно было среагировать вместо, например, крика. Помогало, медленно правда, но в подобных ситуациях замечала изменения.

Конечно не может, ему ж 4 года

🤣 розслабитись. Вашому малому 4 роки.
Я б радила до дитячого психолога, який спеціалізується в стосунках батьків з дитиною. Щоб психолог корегував ваші дії, вчинки і реакції на сина. Пояснив вам де нормотипова реакція дитини, а де можливо ні.

Мій син минулих вихідних кричав як чорт психологині щоб вона "закрий рот і не говори до мене, я не хочу тебе слухати, я взагалі не хотів приходити, це мама прийшла, з мамою розмовляй!". Бо він почув нашу розмову про його майбутнє свято і "засмутився" що саме мама буде вирішувати де і як святкувати. В нього вселився демон і він ричав і кричав що це він головний і це його свято і він вирішує.
Через 20 хв розмови між ним і психологинею він вже був радісний, все усвідомив і навіть в кінці подякував за заняття 😂 а я вийшла з оком яке сіпалось.

Це я до того що контролювати емоції дуже важко, є дорослі які цього не вміють. Тож аби допомогти сину вам треба знати як це робити і допомога не завадить :)

Час,терпіння, заняття з нейропсихологом. Зверніться також до психофізіолога