Как преодолеть страх говорить на английском после помощи ребенка с уроками?

Проживаємо в Ірландії. Донька після школи робить уроки. Запитую, що нового сьогодні дізналась. Вона мені каже: «На talk time нам сьогодні розказували, що таке feast/feasting”.
В мене аж ноги потерпли, чую ж «фістінг», намагаюсь розпитати деталі. Пояснює: «…ну… feast - large meal to celebrate something…»
Попросила проспелити. Перевірила в перекладачі. Заспокоїлась, поржала з себе збочинки. Але потім стало страшно від думки, що може вилітати з моїх вуст через вимову і як це можуть чути носії мови. І так комплекси, боюсь говорити граматично неправильно, часто обираю змовчати або кивнути, щоб швидше закінчити розмову, а тепер так взагалі🙈.
І те відчуття, коли маєш допомагати з уроками, а твоя мала дитина виправляє твою вимову, ставить тобі голосні (!!!) звуки, хоча ти завжди думав, що маєш непогану базу і найстрашніше в англ - це оті диграфи ng та th і ніби ж в школі тобі показували оте положення язика…

Дівчата, хто опанував англійську і прямо вільно себе відчуває в середовищі, як ви це зробили? Скільки років на це пішло?