Как справиться с истериками ребёнка?

Кажуть, що нас найбільше в дітях виводить те, що для нас колись було травмою.

Я б спочатку зʼясувала чому у мене настільки гостра реакція на те, чи інше.

Наприклад, прибирання. Це його кімната чи спільна? Якщо його кімната - там одні правила, якщо спільна - інші. Це перше. Далі піти не можу, тому що відповідь на перше питання дуже впливає на хід розмови.

Друге, Ви пишете, що він усе висипає. А Ви намагалися зʼясувати, що йому це дає? Але без формулювання «чому», тому що воно часто ставить в позицію захисту і блокує подальшу розмову. Як звичайний приклад: він може висипати всі іграшки на підлогу, щоб створювати відчуття, що у нього є ці іграшки і їх багато. Якщо коротко - щоб бачити їх. І щодо прибирання з дітьми є різні підходи.

ТЦ. А в чому проблема? Дайте собі відповідь: в чому ДЛЯ ВАС проблема, що він передумав? Ви ніколи не міняєте свою думку? Ніколи не було, що Ви хотіли піти з кіно, яке Вам насправді не подобалося? Ніколи раптом не боліла голова через великий натовп? Ну і що, що на вас дивилися. Ну це нормальна реакція людей звертати увагу на щось гучне.

Розкручуйте першопричину в собі, чому для Вас було настільки боляче і настільки принципово піти саме на виставу в цей момент, що в Вас увімкнувся режим неповернення? А-ля «ах так! Тоді жодного магазину! Додому!» Чи був хтось з Ваших батьків таким принциповим: тільки так, а не так?

Як у Вас влаштований день? Ви написали, що втомлюєтеся. Від істерик чи по життю відчуваєте втому?

І щодо істерик. Як сказав Амонашвілі: «істерики тільки виглядають однаково, але у них різні причини, а тому підходити до кожної з них потрібно по-різному»

Знали б Ви які істерики моя старша через голод влаштовує… допоки зʼясуєш, що це воно… бувало, мало не силою першу ложку пхала до рота.

І Ви написали, що він тільки в цьому році пішов до школи. То у нього ще + адаптація. Як у нього з мовою? Він спілкується мовою країни, в якій ви зараз? Якщо ні, то я розумію його істерики…

Мій син теж не прибирає іграшки і мені не дає. Тому в нас просто стоять коробки в дитячій, куди можна ці іграшки накидати і їх буде видно. Хоча все рівно, прибирати їх син відмовляється. Йому це не подобається і для нього це стрес. То я й не наполягаю особливо, його кімната, якщо хоче, щоб весь куток був завалений іграшками, хай так і буде. Зате всі спокійні.

Стосовно поїздки на виставу. У нас на днях була схожа ситуація. Ми поїхали на свято, я вдома перепитувала, чи син хоче. Приїхали, йдемо, син в очікуванні.

А коли прийшли, він почав мене штовхати, кричати, битись і тягнути на дитячий майданчик.

Вірогідно, просто злякався або некомфортно себе відчув в шумному місці.

Я спокійно відвела його на майданчик і через пару хвилин він підійшов до мене і вагаючись сказав, що почувається дивно і можливо хоче на свято. Тобто йому хотілось на свято, але було трохи некомфортно. Ми пішли назад, спочатку стали збоку, подивились, що там відбувається, як працює аніматор, які конкурси, які забави для дітей. Син ще хвилин 10 стояв біля мене, але ми потихеньку підходили ближче. І потім він звик, йому стало комфортно і він побіг гратись з усіма.

Син ходить в сад, любить його, все там в порядку, але знаходження в шумному колективі весь день його втомлює і ввечері він може бути знервованим, перезбудженим. В такі моменти стараюсь його не провокувати.

У вихованні я стараюсь уникати конфліктів з дитиною. Зрозуміло, що є ситуації, коли син просто мене слухається, не тому, що йому страшно, чи він знервований, а просто так, перевірка дозволеного. Тоді я включаю строгу маму і строгим тоном пояснюю, що він переходить межу і я цього не дозволю.

Але часто причина поганої поведінки не в тому, що дитина робить це спеціально. Інколи син сам не розуміє свої почуття. Як у випадку зі святом, він просто сказав, що почувається дивно. В цей час мамі потрібно стати психологом і зрозуміти, як почувається дитина. Це не завжди легко, але я намагаюсь. І більшості конфліктів можна уникнути, якщо дати дитині трішки більше свободи.

Мене таке влаштовує, так і я лишаюсь спокійна, і син. А ті іграшки нехай собі лежать на підлозі в кутку)

Спробуйте трохи простіше до всього ставитись, не завжди все має йти так, як заплановано. Спробуйте трошки більше гнучкості додати. В такому віці дитина думає, що вже доросла і хоче, щоб його думку поважали, враховували його бажання. Хоче вже сам приймати рішення. Підіграйте йому трохи, це покращить ваші стосунки.

Тримайтеся

Успокойтесь, не вините себя, вы нормальная, вы не железная. Все что вы описали меня бесило бы тоже, я на вашей стороне. Обнимаю

Исходя из тех ситуаций что Вы описали - вы абсолютно адекватная мама. Даже не терзайте себя . Ребенок манипулирует , прощупывает границы . Правильно что не просто «угрожаете» наказанием , а доводите до конца . Сил , терпения . У меня старшая выкидывала мне фокусы похожие - все прошло )))

Да, я тоже увезла бы домой из ТЦ, в следующи раз хватит напоминания, что уедете домой (ну или через раз!). Мое правило, что угроза должна стать реальностью. Но перед этим спокойное предупреждение. Игрушки не поможет говорить. Только самим собирать вместе перед ужином или перед сном. Да, вы нагнулись и собрали, дети обычно присоединяются. Главное каждый день в одно и то же время, утром похвалить: ой, как здорово просыпаться в чистой комнате!!! Потом можно сказать, я не успеваю картошку почистить, можно я пойду готовить ужин, а вы без меня все собираете, а я пожарю супер-вкусную картошку 💪 Те сын вас отпустит, а не вы его заставите, чувствуете разницу? Насчет истерик попробуйте укладывать в 21 и без дневного сна, если ребенок сложно встает утром, то и в 20.30 это обычно в таком возрасте. Нужно обязательно приучить сейчас к чистоте в комнате, а то дальше будет еще хуже!!! Тем более 2 детей

Я пару раз выбросила игрушки на его глазах,теперь предупреждаю,или уберёшь сам-или я уберу сама,в мусорное ведро.Как правило,действует.

Вообще существует таки кризис 5-6 лет (как раз период начала школы), возможно ваш ребенок устает (хоть ему и нравится), перегруз бывает и от хороших эмоций. Насчёт себя, хочу поделиться (недавно писала у кого-то в посте), у меня в последнее время навалилось вроде и не проблем, но неприятностей, которые можно решить деньгами, а вот с ними затык пока. Я ходила взвинченная, и малая мне выносила мозг (у детей есть суперспособность терять тормоза, если мы внутри себя носим невысказанную злость/агрессию и пр., и это нормально). Вот в очередной раз закипев я пошла рыдать, плакала вытаскивая как могу свои зажатые ранее эмоции (смотрела работу психолога онлайн) и сама себе делала. Ревела 1,5 часа, поднимались других вопросы по окончании этого времени (у меня их дофига, к сожалению), но уже сил просто не было (да и нельзя точно столько), я чувствовала ком и боль в солнечном сплетении (потом прошло со временем). Вот после меня действительно отпустило и о чудо наши отношения наладились. Мы поехали по делам вдвоем, дочку оставить не кому от слова совсем, поэтому меня и штырило (к прочему). В общем, вам нужно выпустить накопленное из себя в первую очередь. В идеале найти своего специалиста и работать с ним. Удачи вам!

У моих бывали такие периоды. Помогало: ограничить или вообще убрать гаджеты, мультики, сладости. Мои дети сходят с ума от сахара и ведут себя ужасно. Дать максимум качественного индивидуального внимания ребенку в этот период, полностью вовлекаясь в совместное дело, не отвлекаясь на телефон. Судя по моим детям, чаще всего больше всех нуждается во мне тот ребенок, который в данный период самый вредный. Добавить физической активности, желательно на улице. То каштаны на скорость собирать, то листьями ногами шарудеть, то бегать от ветра и т.п. Дети, которые устали на улице меньше чудят дома, лучше высыпаются и чаще находятся в хорошем настроении. Пропишите четкий режим и строго ему следуйте. Детям важна стабильность, так они себя чувствуют в безопасности. Не скрывайте свои чувства, так и говорите 'мне очень грустно от того, что ты так поступил, меня расстраивает то и это, я бы хотела чтоб ты делал так и так, я устала, мне нужно побыть одной'. Сделайте тотальный разбор игрушек вместе с ребенком. Выбросьте все поломанное и что нельзя уже починить, отдайте в сад или просто на детскую площадку то, что уже не интересно, а остальное разделите на 3 равных коробки. Две сразу спрячьте, пусть играет одной. Когда надоест - собираем все в коробку, прячем и достаем следующую. Меня очень выручает эта система. Раз в полгода делаю тотальную зачистку игрушек, личные коробки младшим меняю раз в неделю-две, у старшего все лежит на нычке от малых, он сам себе складывает. Лего у мальчиков всегда в свободном доступе, часто играют, не надоедает, поэтому и не прячем. Вы не плохая мама, Вы просто устали. Обнимаю Вас❤️

Но у нас тоже есть свой треш, конечно.

Это еда за столом. Есть без баловства не может совершенно. Меня страшно бесит. При этом из-за стола вставать и уходить не хочет.

Ссоримся.

В саду когда он так себя ведёт, его уводят с тарелкой в отдельную "комнату для размышлений", чтоб не мешал есть другим.

Вот в этой теме я пока подход не нашла - триггерит меня страшно. Ищу подход. Кто в теме, рада советам))

На счёт мероприятий, нас взрослых тоже учат со всех утюгов "уходить со скучного фильма". Тут я считаю, ничего страшного, дело вкуса. Он ожидал чего-то другого - не понравилось. Я спрашиваю, а чем бы ты хотел заняться. И сразу накидываете приемлемых для Вас лично вариантов: поехать домой и там смотреть/играть во что-то, пойти поесть мороженое (я в это время с удовольствием выпью кофе), погулять в парке(опять же c кофе to go для мамы))

Если вдруг мне самой интересно представление, например в дельфинарии до конца не мог досидеть - выдала его папе и отправила гулять, пока досмотрю сама)) если мы только вдвоем, включила ему мульт с телефона в наушниках и не ломаю себе кайф.

Но сейчас в основном его все музеи/представления увлекают.

Ходим на занятия. Иногда он уставший после сада, вижу сидеть сложно - учитель даёт листок и карандаши - сиди рисуй, пока не перейдем к более интересному для тебя занятию.

Мы для сбора игрушек придумали игру в носок. Надеваю цветной прикольный гольф на руку и начинаю командовать:

- машинки, ищите скорее парковочные места на полках!

- пазлы, чего разлеглись на полу, не на пляже!

- фломастеры, торопитесь, ящик стола закрывается!

- медведи, не прячьтесь под стулом, я вас вижу!

И все в таком духе.

Сына эта игра очень забавляет. Иногда просит меняться и побыть "носком". Так тоже можно и нужно.

Вечером сам зовёт играть в "главный носок"

Сегодня завал был уже с утра. После завтрака просил мультики. Сказала, что будут обязательно, как только в его комнате станет чисто. К обеду уборка состоялась))

Иногда обсуждаю с ним, к каким игрушкам интерес стал меньше и их можно вынести в подвал на время. Собираем их вместе. Когда вспомнит о них и просит принести, объясняю, что в детской мало место и надо унести тогда пока другие, которые не нужны сейчас.

Розумію про що ви, в моменті дуже важко втриматись щоб не роздати всім по горіхам, але ви можете змушувати себе абстрагуватися, рахувати до 10, дихати, проговрбваьи самій собі, чому я злюсь, що треба зробити щоб заспокоїтись, як я буду почуватись якщо зроблю то і то, а потім починати знов спокійну розмову з дитиною, треба пару разів спробувати, і далі буде легше. Ваші рішення емоційні, то вихід лише один вгамовувати свої емоції. Це дуже і дуже важко, але світло в кінці тунелю є) після якого 3-5-10 разу коли ви не піддастесь на емоції, воно буде працювати вже як навичка, і головне кожного разу коли ви не зірвались то хваліть себе, ставте умовну галочку. Щодо дитини, то звичайно модно працювати над дисципліною, на яку він спроможен по віку, дати йому обов'язки легкі і якщо не зробив то без емоцій сказати наслідок, не прибрав -викинула, це може бути, хоча і доволі жорстко, можно придумати інше, наприклад не прибрав не пішли гуляти, бо ви витратили час на прибирання, чи не купуємо інші іграшки, бо ті що є розкидані, і для нових місяця немає, але тут важливо щоб це не виглядало як істеричний напад. Ви спокійна як скала, дитина нервує, ви її заспокоюєте і кажете, що ви робите це бо це наслідок, вам дуже шкода що так вийшло, але є домовленість прибирання, і вона має бути виконана, якщо ні то от що в результаті.

Забейте на порядок, с детьми идеальной чистоты не будет. Это не озеачает засраться, но переступать через игрушки можно. Приучите слодить одно, потом взять другое, со временем подрастет и все будет, а сейчас? Та и пофиг. Хочет в магазин, а не на представление, ну и ладно. Зачем все усложнять? И нужно больше отдыхать и спать стараться при возможности. Не игрушки убирать и полы драить, а лечь и полежать. Тогда и кукушка иначе воспринимает.

Он может перехотеть смотреть,может он не понимает что такое представление

Мы так в прошлом году пошли на мультик ,мой думал будет мультик который он смотрит но на большом экране

Мы ушли

Выбросили и выбросили

Оставьте те игрушки с которыми играется

Я говорю не будешь убирать не берешь игрушки ,все

Сработало не сразу конечно

Подавайте магний не себе, а ребенку. Посмотрите дозировку на возраст) я свои даю каждый вечер, стали спокойнее

По поводу игрушек, тоже угрожают что выкину)) пока действует.. иногда помогаю собирать. А в ТЦ, то просто малой должен понять, что так вести себя нельзя

И меньше парьтесь о том, что думают другие)

Не вижу вообще перебор.

Через 15 минут я пойду нахер выкину всё что не убрано в комнатах малых. На самом деле там уже ничего не будет, так как они на часы смотрят и знают что всё что не убрано улетит в мусор. И это не в первый раз и они уберут 100%. Но поняли они мою позицию тоже не со "слов". В очередную уборку, которая у нас происходит по воскресеньям, я, как попугай, полтора часа упрашивала убрать игрушки с пола, так как нужно пылесосить. Малые, ясное дело, хер ложили на мою просьбу. Они же бегали друг за другом, а это куда интереснее чем убирать. Ясен пень, мне бы тоже было интереснее.

Тогда я поставила таймер на пол часа и предупредила что после звонка все будет выброшено. Время прошло. Пакет пришёл. Дети убирали в попытке "спасти игрушки". Ясное дело я им эту возможность предоставляла, но по паре (на самом деле не нужного барахла) было выброшено, а эффект достигнут.

С того времени, если они не слушали с первого/второго раза, я просто "включала таймер" и это по сей день работает безотказно. Они убирают всё и в мусорнике игрушек не было уже больше года, а то и еще больше.

В ТЦ.

Забейте вообще хер на окружающих. Дайте возможность ему проораться и понять что Вам на этот крик пофигу. Ну орёт и все. Просто говорите "ты же знаешь, что у нас это не работает". И абсолютно спокойным голосом обьясняйте позицию. Если он орет и не дает ничего сказать, говорите, опять же тихим голосом, что бы ему замолчать пришлось что бы услышать. Это работает.

Не с первого раза. Не с первой секунды. Но работает.

У Вас всё ок. С Вами точно всё ок. Вы обыкновенная мама 🌷 удачи.

Ой, игрушки мне иногда тоже хочется все сгрести в мешок и выбросить. Тоже любит все разбросать и не играет. Правда помогает убирать, стараюсь договариваться. На счет истерики в ТЦ..как я вас понимаю. Тоже были ситуации и тоже уводила домой. А потому что мать это тоже человек. Хотела как лучше, порадовать и тп., а в итоге еще и испорченное настроение у всех. Если вижу что дела не будет, значит едем домой. Даю определенное время чтобы успокоиться, предлагаю варианты, если нет, значит вариант дом. А вообще в последнее время перед поездкой куда-то проговариваю, что истерики на публику терпеть не желаю, поэтому если начнет истерить (без причины), мы уезжаем домой и больше туда не едем. У меня малой любит добиваться своего истериками и игрой на публику, валяется на полу, орет, психует. Я вот правда в вашем посте не вижу ничего ужасного. Ну с игрушками может чуть перебор, ну бывает )

Мій син теж не прибирає іграшки і мені не дає. Тому в нас просто стоять коробки в дитячій, куди можна ці іграшки накидати і їх буде видно. Хоча все рівно, прибирати їх син відмовляється. Йому це не подобається і для нього це стрес. То я й не наполягаю особливо, його кімната, якщо хоче, щоб весь куток був завалений іграшками, хай так і буде. Зате всі спокійні.

Стосовно поїздки на виставу. У нас на днях була схожа ситуація. Ми поїхали на свято, я вдома перепитувала, чи син хоче. Приїхали, йдемо, син в очікуванні.

А коли прийшли, він почав мене штовхати, кричати, битись і тягнути на дитячий майданчик.

Вірогідно, просто злякався або некомфортно себе відчув в шумному місці.

Я спокійно відвела його на майданчик і через пару хвилин він підійшов до мене і вагаючись сказав, що почувається дивно і можливо хоче на свято. Тобто йому хотілось на свято, але було трохи некомфортно. Ми пішли назад, спочатку стали збоку, подивились, що там відбувається, як працює аніматор, які конкурси, які забави для дітей. Син ще хвилин 10 стояв біля мене, але ми потихеньку підходили ближче. І потім він звик, йому стало комфортно і він побіг гратись з усіма.

Син ходить в сад, любить його, все там в порядку, але знаходження в шумному колективі весь день його втомлює і ввечері він може бути знервованим, перезбудженим. В такі моменти стараюсь його не провокувати.

У вихованні я стараюсь уникати конфліктів з дитиною. Зрозуміло, що є ситуації, коли син просто мене слухається, не тому, що йому страшно, чи він знервований, а просто так, перевірка дозволеного. Тоді я включаю строгу маму і строгим тоном пояснюю, що він переходить межу і я цього не дозволю.

Але часто причина поганої поведінки не в тому, що дитина робить це спеціально. Інколи син сам не розуміє свої почуття. Як у випадку зі святом, він просто сказав, що почувається дивно. В цей час мамі потрібно стати психологом і зрозуміти, як почувається дитина. Це не завжди легко, але я намагаюсь. І більшості конфліктів можна уникнути, якщо дати дитині трішки більше свободи.

Мене таке влаштовує, так і я лишаюсь спокійна, і син. А ті іграшки нехай собі лежать на підлозі в кутку)

Спробуйте трохи простіше до всього ставитись, не завжди все має йти так, як заплановано. Спробуйте трошки більше гнучкості додати. В такому віці дитина думає, що вже доросла і хоче, щоб його думку поважали, враховували його бажання. Хоче вже сам приймати рішення. Підіграйте йому трохи, це покращить ваші стосунки.

Тримайтеся

В первую очередь нужно начинать с себя, дети берут пример с родителей в первую очередь, я по своей дочке знаю, даже слова копирует точь в точь, как мои так и мужа. Разберитесь в своем самоконтроле, посетить психолога будет не

лишним.

А игрушки - ребенок только сейчас перестал из убирать? Раньше не было проблем?

В ТЦ нужно выяснить причину, спокойно поговорить с ребенком, обнять, поцеловать, чем больше ласки, тем лучше. Он уже достаточно взрослый.

Ну я сделала бы точно также. И игрушки бы выбросила, и домой бы увезла из ТЦ.

У меня в принципе все жестко . Я всегда пресекаю такое поведение, без всяких сюсю-мусю.

Вам нужно работать пока не поздно над руководящим контролем. Извините, поведение ребенка отвратительное и дальше может быть хуже. Не стоит винить себя, Вы не железная, на счет тц я бы сделала точно также. Не хочет - домой, нефиг нервы мотать. Он делает все назло Вам. Вы уговариваете - не хочу, значит домой - домой не хочу, тут хочу. Прощупывает насколько он может Вами руководить. Это очень плохо, если у него это получается. Возьмите консультацию у психолога детского, как наладить этот контроль. Это будет сложно исходя из данной ситуации, но я очень рекомендую это сделать. Это не значит, что Вы будете для ребенка врагом или тренером, это просто поможет Вам, чтоб ребенок воспринимал Вас. «Сейчас мы уберем в комнате, а потом идем гулять» и никак иначе. «Сейчас покушаешь и будем делать что-то «, отказывается, протест, окей, не кушаешь, не убираешь и не делаем, то, о чем договаривались. Не будет 1-2-5 раз, потом будет. Убрать мультики однозначно. Если Вам это сложно, все равно, это стоит сделать, мультики усиливают агрессию и пересмотреть контент, который смотрит ребенок. Несколько дней будет сложно, потом ребенок станет спокойней.

Ви знаєте, мені здається, що це дійсно питання контролю. Здається, у Вас починається паніка, коли Ви думаєте/відчуваєте, що «втрачаєте контроль»… якщо не зможете самі розібратися з цим (в інсті є можливість навіть безкоштовну онлайн консультацію отримати), попробуйте до психолога/психотерапевта звернутися. Це, мабуть, дуже вимотує.

Кажуть, що нас найбільше в дітях виводить те, що для нас колись було травмою.

Я б спочатку зʼясувала чому у мене настільки гостра реакція на те, чи інше.

Наприклад, прибирання. Це його кімната чи спільна? Якщо його кімната - там одні правила, якщо спільна - інші. Це перше. Далі піти не можу, тому що відповідь на перше питання дуже впливає на хід розмови.

Друге, Ви пишете, що він усе висипає. А Ви намагалися зʼясувати, що йому це дає? Але без формулювання «чому», тому що воно часто ставить в позицію захисту і блокує подальшу розмову. Як звичайний приклад: він може висипати всі іграшки на підлогу, щоб створювати відчуття, що у нього є ці іграшки і їх багато. Якщо коротко - щоб бачити їх. І щодо прибирання з дітьми є різні підходи.

ТЦ. А в чому проблема? Дайте собі відповідь: в чому ДЛЯ ВАС проблема, що він передумав? Ви ніколи не міняєте свою думку? Ніколи не було, що Ви хотіли піти з кіно, яке Вам насправді не подобалося? Ніколи раптом не боліла голова через великий натовп? Ну і що, що на вас дивилися. Ну це нормальна реакція людей звертати увагу на щось гучне.

Розкручуйте першопричину в собі, чому для Вас було настільки боляче і настільки принципово піти саме на виставу в цей момент, що в Вас увімкнувся режим неповернення? А-ля «ах так! Тоді жодного магазину! Додому!» Чи був хтось з Ваших батьків таким принциповим: тільки так, а не так?

Як у Вас влаштований день? Ви написали, що втомлюєтеся. Від істерик чи по життю відчуваєте втому?

І щодо істерик. Як сказав Амонашвілі: «істерики тільки виглядають однаково, але у них різні причини, а тому підходити до кожної з них потрібно по-різному»

Знали б Ви які істерики моя старша через голод влаштовує… допоки зʼясуєш, що це воно… бувало, мало не силою першу ложку пхала до рота.

І Ви написали, що він тільки в цьому році пішов до школи. То у нього ще + адаптація. Як у нього з мовою? Він спілкується мовою країни, в якій ви зараз? Якщо ні, то я розумію його істерики…

У нас стало лучше после того, как наладили режим и убрали мультики до минимума. И у нас тоже каждый день борьба за порядок в комнате) в принципе он не обязан там убирать, хочет жить в бардаке - на здоровье. Но я объясняю ему, что я бардак наблюдать не хочу, мне не нравится, я не буду заходить в комнату с бардаком. А ему ведь хочется там со мной поиграть, почитать. Плюс часть игрушек мы тоже распихали по коробкам и спрятали наверху, где он не достает. Хочет что-то оттуда - окей, но только когда в комнате убрано. Работает 50/50. Ещё он с удовольствием меняется со мной задачами. Он абсолютно не против почистить раковину, притом делает это очень хорошо (с обычным мылом, естественно, без агрессивных средств), а мне игрушки собрать даже в кайф в сравнении с чисткой раковины)) игрушки выкидывать я считаю слишком жестоко, а вот прятать и объяснять, что выдавать буду при условии порядка - окей.

В принципе получается почти не ссориться, потому и истерик меньше, потому как он видит во мне поддержку. Но я отстаиваю свои границы, хочешь что-то от меня? Сделай то, что я хочу от тебя. Баланс)

Может возраст такой у них сейчас .С игрушками та же проблема-я тоже либо убираю сама ,либо выкидываю к чертовой матери.Могу как попугай просить убрать за собой ,если нет реакции ,то я выкидываю .

В ситуации в ТЦ тоже наверно бы поступила как вы ,просто бы уехали домой