Чи є серед вас однодумці? Як боротися з нещастям у материнстві?
Пост ниття. 🥲
Дівчата, чи є серед вас такі однодумці як я…
Почну історію з того що я дуже люблю свою дитину і роблю все , щоб вона була щаслива.
Але від того часу, як я стала мамою - я відчуваю себе просто нещасною. Спочатку, я думала що це гормони, недосипання, тривожність і тд.
Але зараз моїй дитині вже 2,4 ( він прекрасно вже говорить, багато чого сам робить, взагалі пишаюсь ним), але мені всеодно цього ніби «мало». В мене відчуття , що от от ніби прийде якась «фея» ( це бабуся, чи няня) і я спихну свою дитину на неї , і тоді нарешті я «заживу». Я не хочу зі своєю дитиною гратись ( мені просто не цікаво), я не хочу з ним гуляти ( теж не цікаво), мене напрягають ці істерики, впертість… ніби якийсь несу тягар….
Чоловік допомагає? Так. Чи маю я на кого залишити дитину? Так , тільки на чоловіка який приїжджає з роботи.
Я ходжу на всі процедури, я ходжу на роботу ( бо ми з чоловіком маємо свій бізнес) , поки чоловік з дитиною. Я ходжу в зал, і на цьому все.
Я вже думаю, чи мені психолог потрібен? Чи це я просто не вмію насолоджуватись материнством?
До вагітності я себе відчувала якоюсь більше впевненішою, веселішою, сексуальнішою, без напрягів якось все було… а зараз все не те. Я постійно всім не задоволена. Я відчуваю просто себе нещасною. Мене нічого якось особливо не цікавить, нема духу, натхнення, єдине мені легше стає коли виговорюсь мамі… в кого ж такі якісь відчуття? Як ви боретесь з цим? Чим займаєте себе? Які установки собі даєте? Дякую всім.
Ксюша·
Мама сына (7 лет)
Я дуже довго була в цьому стані, і дедалі він мене затягував все глибше...потім просто прокидалась зранку і вже не мала сил жити цей день. Додалась плаксивість, жалість до себе і в якийсь момент стало так погано що я записалась на консультацію до психіатра. Зараз приймаю антидепресант і загалом стало краще, з'явилось больше енергії і немає тої роздратованості яка мене захлинала
Лия·
Мама двоих (5 лет, 23 года)
Вам нужна фея. Кто-то, но не муж, кто будет с вашим ребёнком регулярно и гарантированно - столько времени и так часто, как вам нужно чтобы отдыхать. Потому что вы не отдыхаете. Работа, зал и процедуры это не отдых. Это просто времяпровождение без ребёнка. Помощь мужа - это именно в эти активности, но не просто побыть одной и потупить, и погулять, и попутешествовать с подругой. Вам нужно отдыхать и жить свою жизнь.
Все, что вы описали - это накопленная усталость. Психолог не даст вам того что нужно чтоб отдохнуть. Максимум антидепрессанты (хотя мне кажется, что их выписывает психиатр). Но с ними тоже не все так просто. Поэтому дешевле, быстрее и экологичнее няня на 3-4 часа несколько раз в неделю. И чтоб в это время вы не работали и не ходили в зал, а жили другими своими делами и интересами.
Юля·
Мама дочки (6 лет), беременна (5 нед.)
У меня тоже так было лет до 3, что хотелось отдать просто дочку бабушке и все. Сейчас такого нет… но любовь к играм так и не появилась. Это просто не интересно. У меня и мама такая. Ну не хочу играть и капец, это вряд ли изменится. Ну ничего плохого в этом не вижу. Есть садики и школа и кружки для игр. Так что дома можно и не играть или играть ребенку самому… мой максимум поразукрашивать или же детское домино😂
Yuliia·
Если позволяют финансы, то возьмите няню .
Лучше спокойная мама и няня. Чем мама выгоревшая.
Юлия·
Понимаю вас
Скоро садик, будет чуть легче
Людмила·
Мама дочки (5 лет)
О, прям про меня написали.
Aurora·
Мама сына (4 года)
Вам треба няня і виходить на роботу, чи проект робити свій. Часткова зайнятість 👌
kitNa·
Мама дочки (6 лет)
Відкрила додаток, щоб відволіктися від рьову на тему "як я втомилася бути мамою" і тут ваш пост😄🙌
Лера·
Мама сына (4 года)
Можливо ви занадто ставите в приорітет дитину?
Робіть те що подобається вам, а дитина нехай підлаштовується, а не навпаки. Так, іноді це не легко, але коли вам добре, то дитина теж це відчуває
Анастасия ·
Мама дочки (4 года)
Ольга Линник·
Мама двоих (4 года, 7 лет)
Вам потрібен не психолог, а дитячий садок. Одразу стане легше
Марія ··
Мама дочки (2 года)
100%
Ирина·
Мама сына (6 лет)
У меня так было, я просто выла. Какая то неспособность наслаждаться материнством. Единственные моменты когда я кайфую от него - это когда он разговаривает как взрослый, а точнее мыслит не как 6-летний мальчик, а как взрослый мужик, ну и минуты славы в карате. Матери нужны медали, заслуги, тогда я им горжусь, присутствую и ору как больная на голову на всех боях, поддерживаю его...
Наталия·
Мама сына (5 лет)
Вам дійсно може підійти садочок, але будь-те готові до лікарняних спочатку. Якщо няня-то домовитись, щоб на її відповідальності було те, що ви робити не хочете.
Але особисто мене просто врятували зустрічі з друзями, з такими ж мамами однодумцями. Компаніями з дітьми зустрічались. Інколи був ще той треш, але як швидко плинув час)
Mia·
Мама сына (4 года)
Было абсолютно несчастная с рождением ребенка, ничего не радовало, хотя периодически мне помогали.
Помогло только, когда пошёл в садик, с 7 до 15.00. я работаю, учусь, чувствую морально гораздо лучше.
Даже сейчас ненавижу с ним играться. После 10 часов смены чувствую себя менее уставшей, чем целый с ним.
Мне помогло только собственная значимость, я учусь, зарабатываю деньги, постепенно увеличивается количество время на себя (ребенок чаще сам играется)