Старший син пішов в перший клас, дівчата це для мене ад( кожного дня крики , я не буду вчитись, я не хочу, писати,читати тоже не буду, мені не треба вчитись.
Записала на додаткові заняття спортом, на занятті посміхається виходить, не буду, не хочу.
Хоче лиш планшет і телевізор от це найбільше цікавить.
Сьогодні просто плакала від безсилля 😭😭😭
Це пройде чи це так має бути вічно?
Я не можу, чесне слово. У вересні в школу, а мене тіпає. Ці "уроки", "підготовки до школи", я не готова. Тільки сідаємо щось трохи вивчити, малий плаче, йому не хочеться, в мене немає терпіння на це все, мені хочеться все закинути і не мучити його взагалі цим всим. Але ж до школи треба йти. Я незнаю як це все буде, я не хочу сидіти і ридати з ним над тими уроками. І дитина вчитися не хоче від слова "взагалі". Як чує слово "уроки" його вивертає всього, а мене тіпає. Що робити, щоб це якось легше ...
Почала вчити всі ці знаки і правила дорожнього руху, скажіть мені будь ласка що це реально їздити,помічати знаки і при цьому лишатися без нервового тіка 🙈

ви це бачите? чи це тільки я бачу?
#апоговорити
І так, скоро буде 10 місяців моєму сину. Але моїм нервовим клітинам, буде ніби 10000000 років 🤯. Хорошого багато чого, жалітись нема чого, а от то шо з нюансів мене болить, то я все таки пожаліюсь… питання одне блеать, коли буде легше?😭😭😭.
Вкачування на спання - це пздц.
Спить вночі - погано, крутиться 2-3 рази підсоси ( ми на гв),
Соску не бере ( бідні мої сісяо),
Кататись в колясці не любить - це взагалі для мене шок, про спати в колясці - взагалі мовчу.
Вдіватись в комбінезон -...
В мене мала, така сама 😭