Мами школярів постарше 1 класу, поділіться досвідом:
Моя донька пішла в приватну школу в Київі. Все гуд, все норм, але там немає класного керівника в класичному розумінні, є 2 ментори. Моя донька від природи Рєната, мать її, Літвінова- мрійниця, вітає в хмарах, дивна часами, є певні аутистичні риси (діагнозу немає!). Риби блін по гороскопу 100%
Так от, в школі все демократично, дружелюбно, на лайті. А я вважаю що доньці треба тверда рука, як вихователі в державному садочку. Моя донька погано їсть якщо не заставляти, встає і ходить посеред уроку, часто не чує питання, але вона розумна і швидко робить всі завдання. Питання: чи правильно я вважаю що таким дітям треба тверда рука яка направить і досить строго, чи від'їбатись від дитини і дозволити їй бути такою як є і життя потроху навчить? Я щодня дома даю зауваження як себе поводити на уроках, заставляю їсти. Її однокласники вже бачать що мала трохи дивна, жаліються мені (не вчитель!) що вона ходить на уроках.
Мами, як у вас було в першому класі? Чи є тут мами таких самих мрійників і неуважних- які у вас методи виховання?
До школи як такої претензії немає-відгуки батьків чудові, бачу що діти по вулиці і коридорах ходять радісні.
Але в мене виникла думка перевести її в клас до більше строгого досвідченого вихователя (якщо там такий є)
Сижу аналізую яку лінію поведінки з донькою обрати 🤔