В будь-якому випадку одній буде важко з будь-якою кількістю маленьких дітей. Чим більше дітей, тим частіше і масовіше вони хворіють…. Доречі це один з тих аспектів, до яких я морально не підготувалась до народження 3ї дитини, що якщо хворіють, то всі разом. В мене жодна з дівчат так багато не хворіла, як за цей рік хворів син. Мені здається, в нього має бути сталевий імунітет!)

@vironchik333 я много к каким аспектам до рождения детей не подготовилась. Точнее ни к одному. Родила старшую в 30 лет, но вот всеобщие россказни о том, что беременность и роды, и материнство - это ути-пути - сделали свое дело.
До войны в Украине у меня было уже все выстроено, сейчас я встаю на ноги снова в другой стране, учу язык и на мне двое детей... для меня это не просто. Я такого и в мыслях не могла представить. Детьми своими я занимаюсь, поэтому чем большее их количество, тем больших возможностей и ресурсов, как по мне, требуют эти дети. И когда я вижу 2-е и больше... ну...

@sweet_shark_, ви так написали, ніби я дітьми не займаюсь)

Мене після доньки не відпустило, зʼявився син. Але теж думаю про те, що через 2-3 роки не захочу( хоча це поки хтось із друзів не народить😂

Буде занадто багато людей в квартирі. Буде дискомфортно. Дівчатка і так в одній кімнаті. Допоки не буде нового житла навіть не будемо про це думати)

@vironchik333, мы тоже так думали) копили на квартиру побольше. Потом вообще (того дня 22-го года) заграницу на сьемную квартиру уехали и надобность в своей отпала. Сейчас у всех по комнате, меньший пока с нами.
А так на дом можно и вечность копить, а там дети разъезжаться начнут и надобность отпадает. Как сейчас наши родители одни в трех комнатах 🤷‍♀️

@inkiev, ми не копимо) ми придбали ділянку, вкладаємо кошти і будуємо)

Ооо! Легких пологів і швидкого відновлення!

@pokerskoo, Дуже дякую 😍💖

Клас!

@13tanya тримайтеся!💪♥️

@kitna, так звичайно, зараз в меншої доньки всюди і кожен день) але мені якось спокійно при цьому. Я розумію, що це особливості розвитку, я не винна, я нічого з цим зробити не можу, можу лише допомогти пережити, бо їй точно важче ніж мені. (Це прийшло лише з другою😂 з першою я була в ах…ї, по іншому не виразитись😂😂😂) Загалом відвертаюсь зазвичай роблю собі каву і кажу, що обов’язково обійму її, коли вона буде готова, зараз приходить вже швидше, хвилини 3-5, раніше довше могла, але зараз почала речі кидати в істериці. Спокійно твердо кажу, щоб так не робила. Я зрозуміла, що нічого не зміниться, окрім мого погляду на істерику. Зараз важче зі старшою, не знаю іноді, як на неї реагувати, бо теж певний перехідний період в неї. А з меншим взагалі кайф, я лише чекаю, коли він ногами почне косити і вже думаю, «ну коли, я вже готова)»😁
А так чим спокійніше реагую і пропоную рішення, тим спокійніше діти теж до того ставляться. Звичайно я зриваюсь іноді, іду в ванну і думаю, що більше не зможу, але потім попускає)

@vironchik333 не хочу принижувати ваші труднощі, але мабуть все ж діти дуже різні. Я наче теж спокійно ставлюся, все розумію, психологію читала, до неврологів ходили, до психолога звертались і навіть нейробіологію вивчала, щоб розібратися в ситуації, але все одно був дикий треш з 1,5 року до 6. Вона наче просто не вміла заспокоюватися. Просто кричала не своїм голосом до втрати сил, доки не засинала, якщо я не йшла на її умови. А умови часто було абсурдні, які неможливо виконати. Або вимагала, щоб я робила щось, що не хочу, бо їй так треба. І до того ще й вночі прокидалася часом покричати (нічний терор). Доходило до того, що я часом виходила в іншу кімнату і просто билася головою об стіну від безсилля. Хотілося просто не існувати. При тому, що вона чуйна, добра, емпатична, але крило ппц як. В нас нормальна, повна родина, гарні умови. Буває звичайно сваримося з чоловіком, але загалом ок. Психолог сказала, що розумовий розвиток випереджає вік і нервова система не справляється + сильний, цілеспрямований характер. Невролог "чуттєва дитина". Зараз я про істерики знаю ВСЕ. Знаю, як правильно реагувати, знаю чому вони виникають, знаю яку важливу роль виконують і можу знайти підхід до будь-якої дитини. Дуже люблю свою доню і з великим задоволенням працюю з іншими дітками. Але проходити це з початку більше не хочу.

Та ну то ще не скоро, але просто після сина відразу думала, що раніш, аніж через років 10 не подумаю про це, а зараз в голові знову… але поки що точно ні, бо ще одна дитина в наше житло не вміститься, навіть якщо собаку виселити😅 а будинок це не рік точно, грошей багато треба, то поки побудуємо…