Охматдит…немає слів,щоб передати розпач,біль,лють…
Там прекрасні лікарі,діти яким дають надію та шанс…як так?!де та справедливість

Завжди вважала,що у відділенні реанімації працюють холоднокровні люди,але не в Охматдиті.
Палата реанімації на 8+ дітей,в палаті пост медсестер,які звідти не виходять і надають необхідну допомогу,біля кожної дитинки хтось з батьків,а хтось просто один лежить…звуки приладів пік-пік-пік,тут медсестра каже,що пора батькам йти і всіх чекає вранці. В мене шок,як я залишу маленьку тут одну,чи будуть їй давати необхідну увагу. І тут дивлюсь одна мама вже пішла,можливо хвилин 10-15 назад,до її дитини яка дихає лише за допомогою маски підходить медсестра і таким ніжним,теплим голосом «Котику,а ти такий прекрасний,зараз я тобі тут все промию,а ти мені допоможи,лиш посміхайся і все,цього вистачить.»
Інша медсестра підійшла до хлопчика,який в Комі..щось роблячи, говорить йому «Давай вже прокидайся,я хочу побачити твої гарні очі,давай сонце»
Про яку я холоднокровність думала…
І тоді я зрозуміла,що це люди з великим серцями!
Те,що роблять лікарі в Охмадиті кожного дня це героїзм! Так не мало статись,так не повинно бути,щоб діти,тяжкохворі діти страждали ще більше…я просто повірити в це не можу,що ці нелюди зробили це.