Як я до німецького лікаря ходила.

Страждаю циститом з 2018 року, по 10-12 епізодів на рік, останній рік почала відчувати сімптоми навіть під час прийому антибіотиків. Українські лікарі не змогли допомогти мені. Так як тимчасово живу в Німеччині, знайшла уролога з гарними відгуками, але так як я не говорю по німецьки, але можу по англійські, але я ще майже глуха, ношу слухові апарати та маю погану розбірливість речення, і щоб спростити собі та лікарю життя я заздалегідь написала та роздрукувала історію хвороби на німецькій, коротко описав як часто хворію, як лікувалась, і що не п’ю алгоколь, не сиджу на холодном, тепло вдягаюсь, маю одного статевого партнера та дотримуюсь гігієни. Але лікар спочатку не збиралась це читати, почала задавати питанні на англ, які я відповідала на простому рівні, потім я ії вмовила, і вона дуже бігло прочла мій лист. На ресепшені доречі працюють дві російськомовні медсестри. Зробили щеплення від циститу за моїм проханням, я сама його купляла за 108€ та оплачувала кожний укол(по 10€, три дози), під час очікування цистоскопіі (3 місяця) у вівторок трапилось загострення, спочатку рятувалась д-маннозой (допомагає 50/50) стало гірше, прибігла до лікаря, сдаю сечу - сеча чиста, і я отримую рецепт на пігулки від неотримання сечі…(хоча я на таке не скаржилась, в мене такого немає)
А за два дні в субботу, окрім того що біль посилилась, вперше за 6 років моча стає червоною. Ледве добігла в неотложку, і отримала антибіотики. Дочекалась цистоскопії, на питання лікаря «як справи», я чесно відповіла що мені страшно, але ви ж розумієте після стільких років страждань, я вже сама не могла дочекатись цього обстеження і нікуди не збиралась втікати. Вона сказала що вона буде дуже обережна, що не буде болю. Після цистоскопії вона сказала що випише антибіотики, і я як раз кажу що я хотіла б попросити рецепт на антибиотики, так як після цистоскопіі є ризик циститу.
Після цистоскопії я отримую від неї письмо що вона відмовляється лікувати мене через мовний бар’єр, направляє до російськомовного уролога та висилає електрону копію історії хвороби де описує мене як дуже нервну людину, що я дуже боюсь цистита, що обстеження було складним бо мене прийшлось заспокоювати перед обстеженням і що я попросила антибиотики, бо я обов’язково думаю що в мене буде цистит.

Для мене це був удар. Шок. Прийшла до заключення що вона не сіла та уважно не прочитала мою історію хвороби.
Інакше я не розумію яка людина не буде нервувати через черговий цистит, якій отруює їй життя? І що це нормально боятись циститу, тобто болю , бо так працює інстинкт самозбереження, так і має бути.
Я просто в шоці з того якою людиною вона мене виставила «вона обов’язково думає що в неї буде цистит і вважає що їй треба приймати антибіотики. Тим паче вона сама їх збиралась їх призначати.
У моїх циститів взагалі нема причин щоб виникнути в мене, а тут ще й обстеження (я читала відгуки щоб підготуватись, морально налаштуватись та бути готовою, дівчата писали що відчуття було таке наче в уретру вставили ніж та прокрутити і що їм всім призначали АБ).
Щодо мовного бар’єру і розумію, і ні. Вона, виходить, обмежила мене, як колясочники обмеженні через відсутність пандусів. Вона могла писати мені всі заключення по німецькі на пошту, і могла кликати російськомовну медсестру для перекладу. А з іншого боку вона не зобов’язанаи це робити.

Проснулась від легких симптомів циститу, а я ще приймаю антибіотики, та пишу цю історію в 4 ранку,
Ось така хуйня, малята.