Як боротися з матусями які приводять на майданчик хворих дітей? В садок не водять, бо дитина хворіє, а на майданчик до маленьких можна🤦 ♀ При чому соплі течуть, кашель сильний і відразу видно що дитина хвора🧐 Я вже бачу ті фрази що соплі то не хвороба, потім фрази «це ви ще в садок не пішли» Але якщо жінка знає що дитина хвора, пускає на майданчик своє дитя, то чому через неї має хворіти моя дитина?😒
Мами, мене накриває… Стала на ведення вагітності в платну клініку в Києві. Поки не хочу писати назву, може це реально себе накручую. При постановці на облік 3 рази сказала, що в мене по життю понижений Феритин. Здали всі аналізи, лікар наче подивився каже все Ок. Як стала туди дивитись на 4 день, ні вітамін Д, ні фермтина не зробили навіть аналіза. Ну шо це за херня. Це тільки то шо я знаю і на що звернула увагу. А скільки ще я можу і вони провтикати. Я на грані забрати гроші і договір і знов шукати лікаря. Я даремно кіпішую? Це гормони і нормально? Просто у них всьо Ок, якісь стандартні вітаміни для вагітних і все, а по суті для дитини це ж недостаток кисню. Заспокойте мене і скажіть як це все контролювати і знати що коли здавати 😭
Я не нормальна мати. Син пробув вдома тиждень і я його сьогодні з великою радістю відправила у садок. Він ревів, пручався, не хотів йти. Я його зтягувала з ліжка за ногу, бо він взагалі не хотів йти. Накричала на нього. І по відчуттям я розумію, що він так мене задовбав за цей тиждень, шо я просто не маю ніяких сил! Є ж діти, які сидять вдома і не ходять в садок! Це чи діти інші, чи мами нормальні. Як ви гадаєте? Як перестати агресивно ставитися до своєї дитини? Іноді я стала перегинати палку… навіть був випадок недавно: син був з чоловіком у ванній і у малого шось впало. І він почав плакати, просити чоловіка не казати тільки мамі… Я психопат. Будь ласка, без їдких коментарів від яжмамок. І так тошно. Порадьте, шо почитати, Шо подивитись, шоб виправити ситуацію
У кого є родичі в Росії? Мої (трохи далекі, але є) це п…ц 🤬 Читаю російських мам - це п…ц🤬 А найгірше те, що читаю для того, щоб нарешті почути, що у них так п…ц гуманітарна катастрофа і економічна криза, а вони, с…., планують відпустки і вірять, що це маленький спад перед величезним підйомом 🤬🤬🤬 Невже у них реально і досі нормальне життя, а нам лапшу вішають? Хто знає з перших уст як там?
Вибачте, але я ніколи не зрозумію мам, які нервують через карантин, тільки тому, що закрили садочки і школи. Часто читаю фрази: "Я зійду з розуму", "І що? Мені тепер розважати дитину?" і т.д. Я вважаю, це верх дибілізму. Це ж ВАША і тільки ваша дитина, плоть і кров. Вам апріорі повинно бути цікаво дивитись, як вона росте, розвивається і тим більше, як проводить вільний час і чим цікавиться. Я все розумію, іноді, хочеться спокійно попити чай чи прийняти гарячу ванну, але для цього достатньо попросити чоловіка/маму/свекруху/сестру/подругу посидіти пару годин з дитинкою, щоб "перевести подих". Цього достатньо, якщо дитина бажана і ви її любите, адже нормальна мама сама не зможе лишити дитину надовго,бо сумує вже, коли виходить за двері. І, так, пам'ятайте, ви жінка і мама, якій не можна пробачити холодність та дратівливість відносно своєї дитини, адже це у чоловіків психіка не витримує, та і погодьтеся, більшість чоловіків не так прив'язані до діток, як мама. Любіть більше дітей, а не себе. . P.S. це не стосується жінок, які одинокі і вимушені багато працювати. #незадоволенікарантином
KF·
Мама двоих (2 года, 5 лет)
У Вас крайнощі.
Бити по дупі - це якраз про приниження і про показ «я сильніше», а ще «я уявлення не маю, що з тобою робити».
Юлия··
Мама дочки (3 года)
я прочитала вашу думку. Думаю мені потрібен час
KF··
Мама двоих (2 года, 5 лет)
я Вам почала давати відповіді, але вочевидь у Вас інший підхід до виховання, тому Ви ним не зацікавилися.
На виховання можна скидати щось до 15, 20-25 років, але старше - це вже про людину. Шкода, що Ви ЗНАЄТЕ, що у дітей такого віку нема достатньої уваги і замість того, щоб цікавитися фаховими відповідями повертаєтеся до методів виховання, коли не було досліджень, коли не було можливості порівнянь, а був якийсь Спок. Але Ваш вибір.
Мама стає радіо, коли неправильно говорить до дитини. Наприклад, коли говорить, а дитина при цьому грається. Бо в цей час дитина в прямому сенсі не чує маму.
Але знов таки Ви зробили вибір.
Юлия··
Мама дочки (3 года)
тут тонка грань між тим, щоб у неї не було таке виховання як у мене у вас у всіх мого віку в дитинстві, між хер на маму ложила, нехай триндить. Іноді треба дитину трохи розчехлить є такий вираз, шоб вона вспомнила шо як мінімум я до неї говорю. А не на фоні як музика. У дітей такого віку немає концентрації уваги, а у мене немає запасу тони нервів та витримки, тому що є самі які ще працюють, то совмєщать іще оці вибрики постійні з роботою, домом і готовкою, я уявляю в якому вони моральному стані ввечері. За відносини з чоловіком на такому фоні. Я взагалі мовчу. Не кожен може з таким впоратись, але судячи з коментарів, я розумію що я не одна така, багато хто не знає відповіді, пишуть пройде, а хтось просто на антидепресантах…
KF··
Мама двоих (2 года, 5 лет)
я сподіваюся завтра напишу Вам коментар. Бо сьогоднішній випадково стерла… але навіть якщо Ви не знаєте як поводитися з дитиною (ніхто з нас цього не вчив), биття - це все одно про приниження. І Ваша дитина не винна в тому, що Ви не знаєте. Вона тут до чого? Це ж Ви не знаєте. А вона вчиться ОБ Вас, через Вас і з Вами…
Юлия··
Мама дочки (3 года)
Звичайно не маю, це моя перша дитина. Чоловік зараз на роботі, я виховую сама. В школі цьому не навчають. Я як мама максимально хочу знати свою дитину, але вона росте, і кожного місяця нові приколи зʼявляються. Багато хто пише, треба говорити, але коли вона починає гімнастіку мені показувать, залазить кудись, це говоре тільки про те, що вона абсолютно не сконцентрована не на мені, не на прощаннях, вона на своїй хвилі… дитина це постійна робота, рада почитати інші думки мам, розуміючи що я не одна
Elya·
Мама сына (3 года)
Дати по попі це завжди про приниження. Бо ви доросла а вона ні, і фізично вона ніяким чином не може дати вам відпір.
Так це складний період. У нас так, я кажу - треба одягатись в садочок. Починається не буду не хочу. Я мовчу, не перебиваю. Він заспокоюється, я пояснюю, що зараз в садочку почнуться заняття, ти ж любиш робити ранкову розминку, а якщо ми не вдягнемось зараз то запізнимося і ти пропустиш. Вже менше, але все одно «ні». Знову трохи почекачала, і тут я вже не акцентую що треба вдягатись, а кажу, о доречі дивись, що тут на кофтинці намальовано, ти памʼятаєш як цей динозавр називається? І все він вже випустив своє протиріччя і змиряється. Звісно я все це починаю за 10 хв, бо знаю що так буде і щоб я не психанула я залишаю йому час на ці психи бо ЦЕ НОРМАЛЬНО.
Я не знаю як побиття дитини взагалі може допомогти, мій якщо я навіть не стримаюсь і підвищу голос починає плакати і це йде ще більше часу плюс я потім відчуваю провину.
Короче, працюйте над тим що це ви повинна навчитись приймати це. На кожну дію витрачати більше часу тепер, але це нормально діти всі такі в цьому віці