Другий вечір поспіль мала прокидається через 1.5 часа і просто крик не може продовжити сон і починається істерика, вигибони, психи, поки не розбудиш. Взагалі зі сном якийсь дурдом, якщо просто в кроваті з нею лежати, то вона убігає і кричить, останнім часом можна тільки в колясці. Просто вона дуже багать енергії витрачає в день, чого б нормально взяти і не заснути, ну я вже не можу, може до якогось консультанта по сну..
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
У мене таке враження що я взагалі не створена для материнства.з першою дитиною все було легко і просто,пройшли коліки і все-ідеальна дитина.з другою ж я взагалі нічого не можу зробити.ось зараз прийшов момент коли дитина взагалі перестала спати вночі.вдень спить 2 рази ще,розумію чому погано спить,але зробити не можу нічого.режим змінити не вдається,годування завершити вночі не можу (аж труситься як бачить пляшку) при тому що дуже гарно їсть і вдень пляшку не бачить.це просто відчай якийсь 😩я більше не можу не спати 😭
От як таке може бути? А саме головне чому? Не було ніяких признаків того що щось не так. Пішли на перший скрінінг сьогодні, сказали що немає сердцебиття💔 Досі не можу в це повірити😭 Дівчата хто це пережив. Як ви через це пройшли? Чи змогли наважитись ще на вагітність? І взагалі чи може ще бути вагітність після цього?
В чому магія? Чому в ліжечку денний сон триває 45хв,а зі мною в ліжку може і 2години спати? Я непідгодовую і взагалі нічого особливого не роблю., 🤔🤔🤔
Анна·
Мама дочки (4 года)
Я капала в гострій фазі сосудозвужуючими,на 4 зазвичай переходили ще на нащонекс,а потім їх прибирала.В нас було так само.Зараз окрім аденоїдів ще вазоматорний риніт.Назонекс дуже повільно діє